Понеділок, 22 Липня, 2024

Вʼячеслав Петров: аспірант, який винайшов носій цифрової ери

Українці завжди славилися своєю винахідливістю. Світ знає, що перший вертоліт винайшов киянин Ігор Сікорський, перший штучний супутник Землі й перший пілотований космічний корабель – виходець із Житомирської області Сергій Корольов, перший рентгенівський апарат – тернополянин Іван Пулюй, а от за прообразом компакт-диска стоїть аспірант Київського інституту кібернетики В’ячеслав Васильович Петров. Але це далеко не єдине досягнення вченого. Далі на kyiv-future.

Його внесок у розвиток науки та технологій величезний: він є автором понад 600 наукових праць та 230 винаходів. Навіть корпорація “Samsung” не залишилася байдужою та придбала кілька ліцензій на розробки Петрова. 

Народження компакт-диска

Компакт-диски використовуються набагато рідше, ніж у 20 столітті, коли вони перебували на піку популярності. Згідно з поширеною версією, перший лазерний компакт-диск був представлений в 1980 році компаніями “Philips” і “Sony”. У травні 1982 року “Sony” оголосила про початок масового виробництва CD-аудіоносіїв нового покоління. Продаж перших музичних альбомів на CD-дисках стартував восени того ж року в Японії.

Серійне виробництво стартувало в 1982 році на заводі в німецькому місті Лангенхаген недалеко від Ганновера. Першим досвідченим альбомом, записаним на CD, став альбом гурту “ABBA”. Але першим диском, який надійшов у масовий продаж, був альбом американського піаніста та виконавця Біллі Джоела у жовтні 1982 року.

Альтернативна історія

Існує й альтернативна версія історії створення компакт-диска, згідно з якою американець Джеймс Рассел вважається автором винаходу. За цією версією ще в 1971 році Джеймс Рассел, фізик з “Optical Recording”, продемонстрував свій винахід для зберігання даних.

Багато джерел стверджують, що Джеймс Рассел був відданим поціновувачем класичної музики й часто насолоджувався звучанням вінілових платівок. Однак часте використання пластинок призводило до появи подряпин та погіршення якості звуку. Рассел вирішив знайти рішення для цієї проблеми. Він провів безліч експериментів і навіть спробував використати кактусову голку для власного пластинкового програвача, але це не дало жодних результатів.

Якось йому прийшла ідея, що можна розв’язати цю проблему шляхом безконтактного зчитування інформації з носія. На той час Рассел вже був знайомий із цифровим записом даних на перфокартах та магнітних стрічках і розумів, що оптичний метод може бути більш ефективним.

Основою для нового винаходу став принцип запису даних на фоточутливий диск у вигляді мікроскопічних “бітів” – світлих і темних областей розміром близько 1 мікрона. Світловий промінь “зчитував” ці біти з диска, де кожен біт представляв або 0 або 1. Потім цей двійковий код комп’ютер перетворював на звук або зображення.

Таким чином, у 1971 році було створено перший цифровий CD-диск. Втім, відповідно до офіційної версії, компанії “Philips” та “Sony” розробили подібний пристрій незалежно від Рассела.

Внесок та спадщина В’ячеслава Петрова

Існує значна кількість історичних джерел, які стверджують, що ще наприкінці 1960-х років у Києві працював учений В’ячеслав Васильович Петров. Згідно з цими даними, саме він розробив перший прототип сучасного компакт-диска задовго до Джеймса Рассела та компаній “Philips” та “Sony”.

Стрімкий розвиток технологій був на передньому плані вже на той час. Важливо підкреслити, що тоді створений диск був призначений насамперед для використання в суперкомп’ютерах (супер-ЕОМ). Тобто він мав виключно наукове призначення і жодним чином не був пов’язаний із музикою.

Стверджується, що наукові дослідження та розробка оптичних дисків велися в Інституті кібернетики групою вчених під керівництвом академіка Юрія Пухова. У 1971 році ця група стала частиною іншої наукової організації, пов’язаної з Академією наук УРСР. Петров розповідає, що на той час вони вже мали повну документацію з оптичних дисків, яка зберігалася в Інституті й була доступна для ознайомлення.

На додаток до цього, В’ячеслав Петров розробив революційний на той момент пристрій — малогабаритний накопичувач з імерсійним записом на оптичних циліндрах ЕС5153, який використовувався в персональних ЕОМ. Це відкриття мало велике значення у розвиток комп’ютерних технологій і збору даних.

В’ячеслав Васильович є академіком Національної академії наук України та директором Інституту проблем реєстрації інформації НАН України, заснованого ним у 1987 році. Внесок Петрова у розвиток науки величезний. Його інститут вважається одним зі світових лідерів у галузі кібернетики та комп’ютерних технологій для збору, зберігання та надійної передачі даних різних типів.

Втрата популярності CD та доля носія

Попри те, що компакт-диски не мають таку популярність, про сам формат носія не забули та продовжують його розвивати.

Технологічні компанії продовжують удосконалювати оптичні диски. Ще у 2016 році змогли збільшити місткість оптичних носіїв до 3,3 ТБ. При цьому нормальна робота дисків зберігається, за словами представників “Sony”, аж до 100 років.

Однак, варто зазначити, що всі типи оптичних дисків втрачають популярність і цього процесу не зупинити. У користувачів практично пропала потреба у накопиченні даних на дисках, адже існують хмарні сховища, для більших потреб завжди є дорожчий тариф або ж можливість купити об’ємний HDD.

Повністю з обігу такі диски не зникнуть, однак їх в основному будуть використовувати для створення архівів важливої ​​для бізнесу інформації. Терабайтні оптичні диски досі не стали серійними, адже найактивніше їх використовують для створення резервних копій.

Петров не обмежився CD дисками

Як відомо, під керівництвом Петрова виконані й продовжують виконуватися важливі проєкти зі збереження світового культурного надбання, створення електронних цифрових бібліотек. 

Згідно з даними в Мережі, інтерферометрична система неруйнівного відтворення звуку з воскових циліндрів Едісона дала можливість увести до наукового обігу унікальні колекції аудіозаписів, що зберігаються в архівах та музеях України. Все це виконується під керівництвом Петрова.

Зчитана інформація з 900 циліндрів з колекції єврейського фольклору Береговського, 750 циліндрів з колекції українського фольклору О. Роздольського, 200 циліндрів з колекції Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського НАН України, 50 циліндрів з Центрального державного кінофотофоноархіву України ім. Г. С. Пшеничного, а також з приватних колекцій. 

За оцінками експертів в приватних колекціях і окремих музеях в Україні знаходиться ще близько 1000—1500 циліндрів Едісона. Відтворення інформації з колекції М. Береговського і переведення її до цифрової форми дозволило ознайомити з нею наукову громадськість і створило умови для внесення її до Реєстру ЮНЕСКО “Пам’ять світу” і стала третім повністю українським об’єктом, що отримав статус Світової культурної спадщини.

В НАН України під керівництвом Петрова створено також апаратно-програмний комплекс оцифровування аудіозаписів з магнітних стрічок і грамплатівок, який дозволяє отримувати аудіоматеріали високої якості. Виконання цієї роботи стало можливим завдяки проведеній інститутом модернізації пристроїв зчитування магнітних стрічок і адаптації програмних засобів очищення аудіоінформації. 

Петров також створив наукову школу, яка спеціалізується на вивченні проблем реєстрації, довгострокового зберігання інформації та надійної передачі даних. Серед його учнів 16 докторів і кандидатів наук. Під керівництвом Петрова в Інституті проблем реєстрації інформації НАН України об’єднані важливі наукові напрями, які мають велике значення для створення, зокрема, інформаційно-аналітичних систем та систем реєстрації інформації неруйнівними та томографічними методами. Ці роботи є важливими для побудови комп’ютерних технологій при розв’язанні різноманітних проблем інформатизації.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.