Курсько-Київська залізниця – це застаріла назва шляхопроводу, історія якого становить понад 150 років. За цей час важливий інфраструктурний елемент пройшов низку трансформацій, однак залишився ключовим сполученням між містами. Сучасні кияни знають шляхопровід як Південно-Західну залізницю. Однак ця назва також викликає занепокоєння суспільства через імперське походження. Далі на kyiv-future.
Історія створення
Курсько-Київську залізницю було засновано у 1866 році за часів російської імперії. Два роки потому почав курсувати перший потяг, маршрут якого простягався від Курська до міста Бровари Київської області. Загальна протяжність шляхопроводу становила понад 460 кілометрів. Однак першому машиністу так і не вдалося подолати цю відстань. Потяг зійшов із колій, внаслідок чого загинуло двоє людей. Вже за 5 днів відбулася друга спроба запустити потяг, яка виявилася вдалою.
У 1870 році було відкрито рух ділянкою Бровари-Київ, яка простягалася через міст над Дніпром.
У 1890-х роках магістраль двічі перейменовували на Києво-Воронезьку та Московсько-Києво-Воронезьку залізницю.
На території України було 8 станцій: Ворожба, Путивль, Конотоп, Бахмач, Крути, Ніжин, Бровари та Київ.
До складу шляхопроводу входив залізничний міст Струве, сучасна назва якого – Дарницький.
Трансформація
У 1917 році київські ділянки шляхопроводу були включені до системи Південно-Західних залізниць. Два роки потому структура поглинула такі приватні залізниці, як Подільська, Житомирська, Бессарабська та кілька колій південного напрямку.
У період із 1925 року по 1941 рік було побудовано ще 5 шляхопроводів загальною довжиною понад 689 кілометрів.
Згодом кількість вантажно-пасажирських перевезень значно зросла, внаслідок чого київська влада ухвалила рішення щодо розподілу Південно-Західної залізниці на окремі частини, зокрема Одеську та Вінницьку.
За часів Великої Вітчизняної війни ворог знищив понад 10 тисяч кілометрів магістралі. Залізнична мережа мала ключову роль у процесі відновлення промисловості та сільського господарства, тому одразу після завершення війни розпочалася відбудова залізниці.
У 1946 році було сформовано 6 нових відділень Південно-Західної залізниці, зокрема Київське.
За часів СРСР відбувалося поступове електрифікування магістралей. До початку ХХІ століття понад 90% колій мали контактну мережу.
Після проголошення незалежності України шляхопровід став частиною Укрзалізниці.
Сучасність
У ХХІ столітті за наказом столичної влади було запроваджено проєкт із модернізації рухомого складу та інфраструктури Південно-Західної залізниці. У межах ініціативи відбувся ремонт вагонів, модернізація інженерних конструкцій, оновлення технічного обладнання тощо.
Станом на 2023 рік було реконструйовано та відновлено понад 170 кілометрів залізничних колій. Через збройну агресію Південно-Західна залізниця періодично зазнає руйнувань. Однак усі пошкоджені ділянки оперативно відновлюють.
У 2025 році було заплановано проєкт з оновлення засобів малої механізації. Для реалізації задуму необхідно витратити понад 120 мільйонів гривень. На оновлення рухомого складу та залізничної інфраструктури можуть залучити міжнародні інвестиції.
Також Південно-Західну залізницю активно залучають до культурного життя столиці. У період різдвяних свят кияни та гості міста можуть здійснити екскурсійну поїздку на спеціальному ретро-потязі. Прогулянка триває протягом 2 годин. За цей час можна послухати екскурсію та відвідати вагон-ресторан. Також у вартість квитка входить відвідування виставки, що присвячена історії рухомого складу. Експозицію зазвичай розміщують у межах станції Київ-Пасажирський.
Джерела: https://swrailway.gov.ua/historynow/, https://osvita.ua/vnz/reports/history/35723/, https://www.unian.ua/economics/transport/735629-pivdenno-zahidna-zaliznitsya-zapuskae-ekskursiyniy-retro-pojizd-kievom-na-rizdvyani-svyata.html