Недобудовані, забуті і занедбані. Ці місця могли б стати окрасою столиці, але перетворилися на справжні смітники. Як і будь-яке інше місто, Київ із кожним роком все більше розростається. Однак це розростання не завжди дає позитивний результат. Часом прогресивні, здавалося б, ідеї дають збій і залишають за собою “скелети” урбанізму. Ми розкажемо про п’ять локацій, які могли б бути прикрасою столиці, але стали її потворністю. Далі на kyiv-future.
Річка Либідь
Хто ж не знає легенду про заснування Києва? Кий, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь, іменами яких пізніше були названі три гори і річка, відомі кожному. Але зараз нові покоління киян можуть і не здогадуватися, що крихітна річка в обрамленні засмічених берегів, що тече між станцією метро “Олімпійська” і Протасовим Яром – і є та сама легендарна Либідь.
І це не дивно, адже легенди складалися, коли Либідь виглядала зовсім інакше. У найбільш великих місцях вона була до 50 метрів в ширину. По ній плавали судна, в ній ловили рибу, а на берегах будували водяні млини. Тут водилися великі та смачні карасі. Потім вони просто зникли. І це не дивно. Адже на початку 20-го століття в річку почали зливати стічні води, русло уклали в бетонний короб, а десь і зовсім сховали під землю. І так поступово річка перетворилася на стічну канаву.
Одна з легенд говорить, що Либідь з’явилася зі сліз прекрасної княжни, яка спочатку осиротіла, а потім її вигнали з палацу і була змушена животіти. Хто б міг подумати, що легенда стане пророцтвом?
Скелет дракону
Хоча ця локація і знаходиться за межами Києва, вона добре відома столичним старожилам і є відмінним прикладом того, як багато інших місць занепадають через недбалість і байдужість.
Назва пішла через схожість довгого металевого каркаса на березі Київського моря з величезним зміїним скелетом. Насправді його походження куди як прозаїчніше. Тут, недалеко від Київської ГЕС, був бобслейний трек. Тут розташовувалась спортивна база в Києві. Трасу побудували за радянських часів для тренувань спортсменів.
Однак вона згоріла в 1990-х. Вогонь знищив левову частку дерев’яного покриття, залишивши одні лише металеві опори. Ні ремонтувати об’єкт, ні демонтувати його останки не стали.
Вважається, що пожежа стала результатом невдалого захоплення спортивного комплексу для використання його в комерційних цілях. Але відновлювати його ніхто не став – не було грошей, і трек повільно, але впевнено почав занепадати. Зараз він нагадує величезний скелет динозавра, порослий травою.
До речі, на схилах покинутої траси організували гірськолижний комплекс “Вишгора”, але і він наразі зачинений.
Завод «Радикал»
Завод біля нинішньої станції метро “Лісова” був побудований в середині минулого століття. Втім, ніякого метро на момент будівництва на цій території ще не було, воно з’явилося лише в кінці 70-х. У той час Київ активно розбудовувався, займаючи все більші території, і завод опинився в межах міста.
Підприємство займалося виробництвом синтетичних матеріалів. Зокрема, “Радикал” виробляв хлор і каустичну соду, використовуючи для цього значні кількості ртуті. Коли в 1996 році виробництво зупинили, небезпечні речовини належним чином не ліквідували. На території заводу залишилося безліч ртуті, яка частково просочилася в землю.
За останні 25 років неодноразово звучали заяви про підготовку ось-ось демеркуризації, на яку регулярно виділялися бюджетні кошти. І частина зараженої землі звідти дійсно вивезли. Однак перевірка, яка відбулася в 2019 році, підтвердила, що ртутні випромінювання на території “Радикала” все ще в кілька разів перевищують норму.
Будинок культури на Виноградарі
Ще один “подарунок” столиці від епохи перебудови. У 1989 році на Виноградарі почалося будівництво багатообіцяючого проекту. Тут повинен був з’явитися будинок культури, в якому були б гуртки, секції та кінотеатр.
Та й сама будівля була запроектована дуже мальовничою. Архітектори використовували у своєму проекті ландшафтний дизайн, прикрасивши будівлю клумбами, газонами і штучними перепадами висот. Ось тільки залишилося це все більше на папері, адже розпочате більше 30 років тому будівництво так і залишилося незакінченим. Причиною тому називали брак фінансування.
Згодом недобудову прозвали “Вавилонською вежею Києва” і менш поетичним “ДК-Бомж”. На жаль, остання назва значно точніше описує нинішній стан будівлі. І це не дивно, адже всередині споруди купи мотлоху, різноманітного побутового сміття.
До речі, в 2020 році кияни виступили з ініціативою демонтувати напіврозвалену будівлю будинку культури «Вавілон» на Виноградарі.
Інститут театральних мистецтв
Якщо про попередні локації ще можна сказати, що вони, мовляв, перебувають на околиці міста або зовсім за його межами і не дуже кидаються в очі, то ось з недобудованим корпусом університету імені Карпенка-Карого справа йде зовсім інакше.
Його почали будувати ще у 1979 році. А через те, що будівля мала стати частиною респектабельного університету, місце для цього вибрали відповідне- Львівську площу в самому центрі Києва. При цьому було прийнято незвичайне рішення- влаштувати на першому поверсі будівлі автомобільний проїзд на вулицю Рейтарську.
Спочатку будівництво просувалося дуже навіть бадьоро, але в 80-х роках його темпи значно знизилися, що побічно пов’язують з трагедією на Чорнобильській АЕС. А до кінця 90-х роботи припинилися вже остаточно.
Міська влада раз у раз обіцяють добудувати корпус. Ось тільки обіцянки ці звучать уже близько 40 років. А будівля і прилегла до неї територія тим часом все менше стають схожими на університет і все більше нагадують звичайне звалище.
Однак, будівля довго перебувала в недобудованому стані без будь-якої консервації. Тому тепер підлягає тільки знесенню. Бо вона знаходиться в безпосередній близькості від інших будинків і поруч з дорогою, то для її знесення необхідно застосування безвібраційних технологій демонтажу будівельних конструкцій.
На цьому перелік будівель- примар не завершується, адже в столиці їх дуже багато.
