Ринок, що знаходиться в самому центрі столиці в кінці вулиці Хрещатик, на Бессарабській площі, 2 заслужив своє звання «престижний» не тільки через територіальне розташування. Він вважається таким через асортимент і якість продукції, яка на ньому представлена. А адже раніше це місце обходили стороною і називали «гнійним пухирем Києва», розповідає “kyiv-future.com.ua” разом з “my-kiev.com”.
Назва
Ринок існує вже більше ста років. Будівля приваблює своєю архітектурою та історією. Зараз він орієнтований на покупки для заможних киян: бізнесменів, артистів і політиків. Так було і раніше, але до походження назви це не має ніякого відношення. Є кілька версій походження імені ринку. Про першу каже історик Петро Лебединцев. За його словами в 30-х роках 18 століття «Бессарабами» вважали столичних босяків, злодіїв і бандитів, які зустрічалися на цій площі. Друга версія говорить про торговців, які доставляли свій товар з Бессарабії (південній частині Новоросійської губернії). Вони реалізовували продукцію на ярмарку на цьому місці. Але жодна з версій не є офіційною.
Виникнення ринку на площі
Спочатку, це місце було глухим пустирем, де накопичувалося сміття, відходи, і вода через оточення височинами. У 1870-х роках на цю територію почали збиратися торговці і утворилися ярмарки. Внаслідок порушення усіляких норм санітарії ринок заполонили миші і щури, а неприємний запах відштовхував відвідувачів. Коли через 30-40 років Київ став перетворюватися в європейське місто, брудний і недоглянутий ринок ніяк не вписувався в загальний вигляд і такий контраст став неприємний столичним жителям. Тоді кияни, в зв’язку з розташуванням, наполягали на будівництві більш культурної споруди, театру чи музею. Столична влада не розглядала таку ініціативу городян, її цікавила прибутковість ринку. Але через великі витрати відповідну будівлю побудувати не могли.
Гроші самі знайшлися. У 1904 році помер знаменитий меценат цукрозаводчик єврейського походження Лазар Ізраїльович Бродський, який заповідав місту півмільйона рублів на будівництво ринку. Заповіт Бродського мав нюанси, згідно з якими місто було зобов’язане платити по 4,5% від цієї суми установам, які були зведені його сім’єю. Таким чином, для Київської синагоги – 1100 рублів для правління для роздачі малозабезпеченим, Бактеріологічному інституту – 6000 рублів, Єврейській лікарні – 4000 рублів, 2400 рублів на стипендії єврейським студентам Златопільській гімназії і 4000 рублів благодійним організаціям. Але у вирішенні цих умов допоміг столичний висококваліфікований юрист Авраам Голденберг, запропонувавши викупити місцевій владі облігації мецената на 64 роки і правління підтримало таке рішення.
Зведення будівлі
Через 3 роки після заповіту місто успадкувало гроші. Спочатку планували продавати на ринку квіти і фрукти, і навіть побудувати бібліотеку. Але за підсумком вирішили, що буде виключно ринок. Ще через рік, у 1908, провели конкурс на проект ринку, перемогу в якому здобув Генріх Гай (проектувальник Варшавського ринку). Спочатку проект Гайя становив 690 тисяч рублів, але комісія з будівництва вирішила, що він може бути дешевше, без втрати якості архітектури і Генріх змінив його, зробивши кошторис більш ніж на 100 тисяч рублів менше. Відомо, що під час будівництва на різних етапах зробили витрати ще менше.
Безпосередньо будівництво почалося в 1909 році, а закінчилося в 1911. Скляний дах створив природне світло в приміщенні в денний час, а обробка виконана в стилі пізній модерн. В оформленні ринку брали участь Тетяна Руденко та Олексій Теремець, студенти професора Балавенського, створюючи під його керівництвом рельєфи «Риби», «Молочниця і« Селянин з биками ». Грати воріт прикрашені качками, що злітають з озерної гладі, і навіть головки заклепок виконані у вигляді квітів.
Помпезно і масштабно ринок почав свою роботу 3 липня 1912 року. Будівля ринку було прикрашено прапорами, всередині місця були заставлені іконами і живими квітами. Були запрошені меценати, купці, заможні жителі міста і, звичайно ж, місцева влада. Жителям столиці будівля припала до душі. Ринок відразу ж показав високий прибуток. Історичний факт про дохід в 120 тисяч рублів на рік історики вважають помилковим, вважаючи, що цифри навмисно завищені.
Голодні роки
За часів голодомору жителі довколишніх сіл, бігли до столичного Києва, припускаючи врятуватися від голоду в лихоліття. Але, на жаль, щодня в Києві знаходили померлих такою смертю людей. Столичний моргів не вистачало, і місцева влада прийняла рішення залишати тіла в підземних приміщення ринку, адже там знаходилися холодильники і тільки потім переміщати в морг по вулиці Мечникова.
Воєнний час
Бессарабський ринок зберігся до наших днів практично в первісному вигляді. Він не постраждав від бомбардувань і не отримав пошкоджень. У воєнні роки приміщення ринку зросло до бульвару Тараса Шевченка. Після закінчення військових дій перед ринком на площі створили фонтан, а трохи далі встановили пам’ятник Леніну, висотою в 3 з половиною метри (пам’ятник був знесений у 2013 році під час масових протестів Євромайдан).
Ринок в наші дні
Словосполучення «дорого, як на Бессарабці» міцно увійшло в життя жителів української столиці. І правда, цей ринок є найдорожчим в Києві, маючи в своєму асортименті продукти на будь-який смак незалежно від пори року. На ньому, в більшості випадків, здійснюють покупки люди з достатком. Гості столиці при прогулянці по центру не впускають можливості насолодиться зовнішньою і внутрішньою архітектурою будівлі. Навколо знаменитого ринку розташувалися ресторани, брендові бутики і популярна галерея сучасного мистецтва «PinchukArtCentre».
