Зараз електрика – це буденність для киян. Ми розповімо, як вона з’явилася та як змінювалося життя мешканців столиці. Докладніше про історію її виникнення у місті, читайте у нашому матеріалі на kyiv-future.
Перші лампочки та ліхтарі
Головну роль у столиці завжди грало вуличне освітлення. Щоправда до другої половини 19 століття вулиці освітлювалися завдяки вогню. Виглядало це так – ліхтарі зі свічками були розвішані містом. Пізніше це були гасові та газові системи. У оселях городяни також використовували ґноти.
У 1870-ті роки висвітлювали місто за допомогою газових ліхтарів. До речі, з цього приводу було підписано відповідний контракт. Саме це заважало електрифікувати місто швидше.
До речі, вперше ліхтарі встановили на вулиці Хрещатик. Згодом вони з’явилися в інших місцях міста. Насамперед їх встановлювали на головних вулицях столиці.
Офіційно електрику у місті з’явилося 1878 року. Тоді інженер А. Бородін вирішив полегшити умови праці на заводах та фабриках. Під час поїздки до Парижа його увагу привернув незвичайний винахід – автономні електрогенератори. Також він придбав електролампи.
Повернувшись до столиці, він вирішив встановити все це у своїх виробництвах. Зокрема, стрижневі вугільні лампи підключили до генераторів у цеху. Це допомогло добре висвітлити приміщення. Так і виникла електрика.
Правда був істотний мінус- лампи не були призначені для тривалої роботи. Якщо їх вимикали, то більше вони вже не вмикалися. При цьому без вимкнення максимальний термін роботи лампи складав 2-3 години. Їх треба було міняти, а це найдорожче задоволення.
Перші тарифи
Вже 1880-ті роки весь світ переходив на електрику. У різних країнах працювали електростанції. Київ поки що відставав. Місто продовжувало користуватися газовим освітленням через підписаний на 50 років контракт.
Електроенергія у столиці вважалася розкішшю. Проте багаті люди проводили її додому.
До речі, у травні 1890 року у столичної компанії з’явилася 12-річна концесія на електрифікацію. Тарифи становили сімнадцять копійок на годину – за роботу одного міського ліхтаря, та три копійки на годину за домашню лампу. Потім вартість зросла до п’яти копійок.
У 1899 році підписано новий контракт, завдяки якому відбувається електрифікація столичних вулиць та будинків. Пізніше було збудовано електростанції.
У 1900-х роках у столиці працювала одна центральна електростанція. Вона забезпечила місту освітлення, а також роботу трамваїв.
З кожним роком у місті встановлюють дедалі більше електричних ліхтарів. Щоправда, в деяких районах вулиці продовжували освітлювати гасові ліхтарі.
Переломний момент
Через Першу світову війну обладнання, яке забезпечувало місто електроенергією, прийшло в поганий стан. До речі, під час сильних морозів вугілля не вистачало. Тому влада почала економити. Киянам перестали подавати до будинків та на вулиці електрику на повну потужність.
Ще один удар по енергосистемі – потоп, який стався 1917 року. Сильно постраждала електростанція. Тому потужність електрики впала на 90%.
Тобто практично всю електричну систему було втрачено. Було задіяно лише 10%. У результаті вулиці міста знову почали освітлюватись газом.
1918 року столицю захопила радянська влада. Після цього відновлення електрики було у межах п’ятирічок та розпочатої електрифікації всього Радянського Союзу. Тому Київ поступово повертався до електричного освітлення.
Зокрема, в 1926 році з’явилася Київська районна електростанція. Сучасна електрична система столиці є досить розвиненою. У місті використовують кілька джерел енергії.
