Субота, 18 Травня, 2024

Мистецтво графіті у Києві: історія одного з перших міських райтерів

Графіті — мистецтво XXI століття. Київська молодь почала сміливо виявляти свої творчі ідеї на вулицях міста, починаючи з кінця 90-х. Серед тих, хто першим почав це робити, є киянин Микита Neak One. Він розповів про розвиток цієї субкультури у столиці та про те, як відрізняється нове покоління райтерів (графіті-художників) від радянського. Детальніше на kyiv-future.

Як у Києві з’явилося мистецтво малювати графіті?

Киянин Микита є підприємцем. У вільний час він любить малювати графіті. Для нього це хобі, яке дозволяє реалізувати творчі ідеї та зробити рідне місто красивим для себе та інших. За його словами, вперше малюнки на шибках з’явилися у 1994 році. Тоді він навчався у школі. Інформації щодо графіки практично не було. Їх можна було побачити лише по телевізору:

«Я ставив на паузу кадри з графіті та перемальовував їх у зошит. Інтернет був слабкий, потрібно було підключатися 20 хвилин, щоб завантажити якусь картинку», — сказав він, повідомляє bzh.life

Микита змалку любив малювати і відчував у цьому потребу, тому дуже зацікавився графіті. Одного разу він поїхав до друга в Будапешт. Гуляючи містом, вони зайшли до магазину. Там Микита вперше побачив журнали із графіті. Після цього у нього виникла ідея розпочати їх малювати у Києві.

Спочатку він тренувався малювати графіті та методи візуального оформлення. У 90-х знайти фарби було досить складно, тому він купив балончик з коричневою грунтовкою. Потім Микита разом з однокласниками створили групу, яку пізніше назвали «Kyiv Ghetto Boys». З того часу вони почали перетворювати стіни будинків та мостів рідного міста на об’єкти сучасного мистецтва. У 1994-1995 роках вони малювала перші свої графіті та відстежували нові теги інших груп райтерів:

«Не було жодних телефонів, форумів та груп. Райтери знаходили один одного за тегами на стінах і знаходили за допомогою сарафанного радіо», — розповідає він.

Таким чином райтери знайомилися та об’єднувалися, щоб разом малювати оригінальні зображення на вулицях. Коли субкультура графіті тільки з’явилася, у Києві було приблизно 10 райтерів. Але потім їхня кількість почала збільшуватися. Кожна група мала свої місця, де вони малювали. Якщо туди приходили інші райтери, то відбувалися «графіті-війни». 

Значення графіті: чому це мистецтво любить київська молодь?

Малюнки на стінках — це, насамперед, прояв творчої фантазії та навичок красиво малювати. Багато киян люблять, таким чином, цікаво проводити дозвілля і робити місто ще яскравішим та оригінальнішим. Підприємець Микита — не виняток.

Йому 37 років. У нього є сім’я та робота. У вільний час він любить малювати графіті. За його словами, це чудова можливість сконцентруватися на чомусь іншому та відпочити:

«Це невід’ємна частина мого життя і спосіб відволіктися від проблем і побутової», — зізнався він.

Микита малює графіті не лише для себе, а ще й своєї дружини. Вона також творча особистість. Її робота пов’язана з ілюстрацією та каліграфією:

«Іноді я допомагаю їй по роботі, якщо потрібно попрацювати з аерозолем. Мені дуже пощастило з дружиною, бо вона розуміє моє захоплення», — додав він з цього приводу.

Дружина вже звикла до того, що кілька разів на місяць йому треба побути наодинці, помріяти, відпочити і приділити час коханому хобі — графіті.

Іноді Микита бере з собою друзів. Для всіх них графіті — комунікація. У процесі малювання вони обмінюються ідеями з приводу того, який зробити малюнок, ділитися досвідом, обговорюють свої справи та розповідають про нові малюнки, які нещодавно бачили… Також вони разом купують балончики та обирають відповідне місце, де зробити ще одного оригінальне графіті.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.