Важко повірити, але ще до початку 1960-х років майже у центрі Києва, на Печерську, знаходився великий іподром. Але це був не перший стадіон для кінних перегонів у столиці. Далі на kyiv-future.com.ua.
Перші іподроми Києва
У 1867 році указом імператора Олександра ІІ у Києві було засновано Київське товариство випробування коней. На той час ці тварини ще відігравали величезну роль у житті суспільства. Вони були головним транспортним засобом, а також кіннота складала головну атакувальну силу практично у кожній армії світу. І ці тенденції зберігалися ледь не до початку Першої світової війни, коли для створення переваги на полі бою почали створювати різні види важкого озброєння, у тому числі танки. Окрім того, набули поширення автомобілі, а мережа залізничних доріг розширювалася на все більшу територію.
Таким чином, на фоні створення товариства та враховуючи важливість вирощування та випробування коней у 19 століття була потреба в облаштуванні іподромів. Перший іподром в Україні збудували у Львові у 1840-х роках. Що ж до Києва, то місцем для іподрому було обрано район Лук’янівки. Для цих потреб міська влада виділила 18 га землі. Ця територія розташовувалася на місці, де через десятки років будуть збудовані будівлі, у яких пізніше буде розміщено штаб Сухопутних сил України. Перший іподром проіснував до 1880 року.
Новим місцем для розташування іподрому було обрано Печерськ. Також на початку 20 століття було облаштовано ще один іподром – Сирецьке скакове поле. Окрім кінних перегонів, тут також відбувалися випробування літальних апаратів. Наприклад, у 1910 році на цьому іподромі кілька метрів пролетів перший український літак “Кудашев-1”, збудований професором КПІ. Цей іподром проіснував до кінця 1920-х років, допоки на місці Сирецького скакового поля не збудували кінофабрику (майбутню кіностудію імені Олександра Довженка).
Тривалість життя іподрому на Печерську була набагато довшою. На початку 1910-х років поточний стан трибун виглядав застарілим і потребував ремонту. Тому вже 30 травня 1916 року було відкрито відреставрований іподром, значна частина конструкцій якого було зроблена із залізобетону.
Через революційні події та становлення радянської влади в Україні в період 1919-1927 років іподром був закритим. Згодом починається реконструкція іподрому. Оновлений об’єкт було відкрито напередодні Другої світової війни.
Після війни Печерський іподром відновив свою діяльність, яка тривала до 1965 року. Після цього на місці скакового поля було збудовано житлові багатоквартирні будинки. Залишилася лише будівля іподрому за адресою вулиця Омеляновича-Павленка, 9.
Переїзд на ВДНГ
Паралельно з процесом закриття іподрому на Печерську відбувалися роботи з будівництва нового об’єкту в районі ВДНГ (місцевість “Теремки”). Адреса розташування: проспект Глушкова, 10.
Будівельні роботи тривали з 1962 по 1969 роки.
На той час у цій місцевості було достатньо відносно вільної землі, на якій радянська влада планувала збудувати комплекс об’єктів для масових заходів. Поряд розташувалися ВДНГ та льодова арена.
Площа нового іподрому була у кілька разів більшою і склала аж 45 га. Тут збудували 9 капітальних стаєнь, кожна з яких обладнана допоміжними приміщеннями та запряжним манежем.
На скаковому полі облаштовано три доріжки, які мають своє призначення. На внутрішній, довжиною у 1477 м, тренують коней. Середня доріжка має протяжність 1600 м та призначена для забігу риссю. Тут як тренують, так і випробовують коней. Зовнішня доріжка має 1800 м у довжину і називається скаковою – тут зберігають та напрацьовують мускулатуру коней.
Через зменшення інтересу суспільства до кінного спорту, а також фінансову складність його розвитку за роки незалежності України стало все більш складно утримувати та розвивати київський іподром. Він є одним з небагатьох, який зміг пережити складні часи спаду економічного розвитку держави, викликаних пандемією коронавірусу та початком повномасштабного вторгнення. У 2014 році були спроби передати іподром у приватну власність та збудувати на його місці торговельно-розважальний центр, але киян відстояли іподром.
