Четвер, 26 Травня, 2022

Історія головного бомбосховища Києва — метрополітену

У минулому столітті у Києві відбулося активне будівництво будинків, мостів, доріг, а кількість мешканців стрімко зростала. У зв’язку з цим виникла потреба створити в місті єдину для всіх транспортну інфраструктуру з безліччю переходів, станцій та тунелів у різні райони — все це стало основою для створення київського метрополітену. Завдяки йому сотні жителів столиці могли доїхати в будь-яку точку міста за максимально короткий час, а у разі війни залишитися в ньому як у бомбосховищі. Більше на kyiv-future.com.ua.                  

Етапи будівництва київського метро 

У 1930 році у багатьох європейських країнах вже був міський транспорт, у тому числі і підземний. Це стало прикладом для архітекторів та інженерів з Києва, які вирішили створити метрополітен. Спочатку реалізувати таку ідею здавалося складним завданням, адже будівлі в Києві побудовані на рельєфі з безліччю гір і схилів. Але все ж таки підземний транспорт був потребою для сотень жителів міста, тому незабаром почалося проектування підземних тунелів, станцій та поїздів.

1936 року з’явився готовий макет плану будівництва метро завдовжки 40 км. Згідно з ним підземні тунелі з’єднували район Вигуровщини з Оболонню, а звідти проходили до Вишневого, потім через річку Дніпро до вокзалу на станції «Дарниця», а від нього до Воскресенки.

У 1937 році почалося будівництво 2 тунелів — Південного та Північного, щоб з’єднати лівий та правий береги Києва, проте його на деякий час зупинили через початок Другої світової війни. Пізніше 1945 року було створено проект перших трьох ліній метро, ​​якими досі їздять поїзди.

У підземних тунелях встановлювали рейки для поїздів, електричні дроти, каналізацію та інші технічні елементи для повноцінного функціонування метро. У процесі цього через нерівномірний рельєф часто виникали різні труднощі: підземні води, перебої електрики, важкопрохідні ґрунти. Тому тунелі прокладали дуже глибоко під землю. Найглибшою є станція «Арсенальна» глибиною більше 100 метрів. Її будівництво закінчили лише через 4 місяці.

Потім були прокладені перші тунелі для станцій метро «Університет», «Хрещатик», «Вокзальна». А вже після цього оголошено конкурс на їхнє архітектурне оформлення. В результаті з 80 кандидатів обрали лише кілька людей, які представили найкращі проекти. Потім протягом наступних 10 років до 1960 року було закінчено ремонт інших станцій метро у Києві та придумані такі звання: «Шулявка» («Завод «Більшовик»); «Чернігівська» («Комсомольська»); «Берестейська» («Жовтнева»). Також будівельникам вдалося проклали лінії метро, ​​які сполучали лівий та правий береги Києва.

Урочисте відкриття станцій метро у Києві

Після завершення процесу будівництва відбулося офіційне відкриття метрополітену. На цій події були присутні сотні киян. Це стало для них справжнім святом, адже на той час лише підземним транспортом можна було найшвидше і зручніше дістатися потрібне місце в Києві.

Протягом тижня після офіційного відкриття метро у столиці сюди приходили люди на екскурсію з фотоапаратами: вони могли безкоштовно оглянути станції та проїхатись у вагонах. Також їм розповідали про будівництво тунелів, проектування метро та правила переходу між станціями та багато іншого.
Перший тестовий рейс поїзда відбувася 22 жовтня 1960 року. Його провів машиніст Олексій Симагін, який проїхав через «Арсенальну» до станції «Дніпро», а звідти повернувся на «Вокзальну».

Latest Posts