У наші дні Золоті ворота – це одна з найпопулярніших візитівок міста Києва. Та є приємним орієнтиром для зустрічі знайомих. Архітектурна пам’ятка має цікаве розташування у серці столиці, прямо перед Ворітьми часто відбуваються концерти вуличних музик, виставки, а біля входу в метро “Золоті ворота”, у теплу пору року, можна придбати гарний букетик квітів. Далі на kyiv-future.
Як працює музей?
Відреконструйована споруда виконує роль музею. Розташовуються у Шевченківському районі між вулицями Лисенка та Володимирської. При вході в музей на першому поверсі вас чекатиме 10-хвилинна відео з історією цього місця. А далі поверх за поверхом можна пройти на самий верх споруди до Благовіщенської церкви.
Всередині можна побачити частини оригінальної кладки, а також інсталяції знахідок прикрас, спальти, фресок, які були знайдені при розкопках.
Піднімаючись можна виходити на так звані “балкони” на кожному поверсі і спостерігати, як розкривається старе місто з цього ракурсу. Найвища доступна точка споруди височіє над верхівками дерев. З оглядової тераси розкривається вулиці Золотоворітська, а гарно завершує цей вид золотий купол Софійського собору. З іншого ж боку, видніється шпиль від будинку Барона.
У невеличкому та затишному скверику біля Золотих є гарний великий фонтан, а також стоїть пам’ятник Ярославу Мудрому з макетом Софії Київської (той самий “чоловік з тортом”). Навколо споруди завжди людяно, грають вуличні музиканти, є вагончики з кавою. Також вулиці біля Золотих воріт багаті на затишні ресторани та кафе, а якщо влітку йти вулицею Володимирською, то можна завітати на чудову терасу з фонтаном.
Через століття
Історично Золоті ворота були головно брамою в місто: через них урочисто зустрічали гостей або проводжали своїх воїнів. Побудовані приблизно у XI столітті, разом із Софійською, Лядською та Львівською брамою, валом та ровом вони становили єдину оборонну систему Києва, створену за наказом Ярослава Мудрого. Конструкція була надзвичайно міцна, проте у деяких згадках говориться про те, що з боку Золотих воріт ворогам було незручно атакувати Київ, тому на них зазвичай припадали символічні удари.
Ворота будували по техніці змішаної кладки – шари каменів чергували з рядами обпаленої цегли (плінфи). Кладку можна побачити на лицьовій стороні Воріт.
У XIII столітті ворота були частково зруйновані після взяття міста ханом Батиєм.
І в напівзруйнованому стані вони пробули декілька століть.
Далі доволі з великими інтервалами були спроби реконструкції. У 1750-х роках за порадою архітектора Дебоскета залишки конструкції були засипані землею разом з церквою. Такі заходи мали запобігти остаточному руйнуванню конструкції. Та зберегти Ворота для подальшого відновлення.
У 1832 році Кіндратій Лохвицький розпочав процес реконструкції, який включав: звільнення проїзду під воротами, прибрання земляних валів та укріплення стін та реставрація кладки.
У 1982 році реконструкція була відновлена і завершена до 1500-річчя Києва.
А повторна реконструкція була проведена у 2007 році. Таким чином, до нас Золоті ворота дійшли крізь час у тому вигляді, в якому їх донесли реконструкції протяжністю у часі на декілька століть.
За легендами є різні версії назви “Золоті ворота”. Одні говорять, що ця назва має символічне значення через важливість споруди та її “ролі головного входу в місто”, інші ж пояснюють назву тим, що за будівництво воріт треба було платити золотими монетами, звідти і найменування. До речі, цікаво, що на верхньому поверсі, у церкві, відвідувачі залишають монетки перед образами, мабуть, щоб повернутися до Києва або просто “на щастя”.
