Четвер, 28 Березня, 2024

Вулиця Лютеранська. Цікаві факти та історичні зміни

Київ – це місто неймовірних пейзажів, крутих дніпровських схилів, сучасності та різноманітних вулиць, сповнених історією. На кожній з них відбувалось щось, що змінило хід історії, кожна з них памʼятає особливі моменти що відбились в архітектурі. Кожна з вулиць має свої міфи, секрети та історії, якими важливо поділитися. Далі на kyiv-future.

Історія Лютеранської вулиці

02

Вперше ця вулиця зʼявилась на мапах у 1810 році. Спочатку вона мала назву Графська, це було повʼязано з тим, що на вулиці було багато будинків заможних людей. А вже з 1812 року вулиця отримала нову назву – Лютеранська. Це було повʼязано з глобальним переїздом німців, що жили на Подолі, але втратили свої домівки під час великої пожежі. Вулицю назвали на честь лютеранської церкви Святої Катерини, яку побудували колоністи. У 1865 році назва знову зазнала змін, адже тепер вона називалась Аненська, на честь губернатора Аненкова, але про назву Лютеранська ніхто не забував і продовжували використовувати, як другу офіційну назву. Під час другої світової війни вулиця сильно постраждала. Було розбомблено майже все, де-не-де залишились цілі будинки. Свою історичну назву вулиця повернула лише у 1992 році. 

Цікаві факти та історичні особистості

images9

У 1830 роках на вулиці можна було зустріти “олівців”, так в ті часи називали студентів чоловічої гімназії. Вона знаходилася в Кловському замку, але її пансіони, де проживали студенті були саме на Лютеранській. 

Щовечора по вулиці прогулювався губернатор Іван Фундуклей. Не дивлячись на погоду, він завжди розкривав парасолю, намагаючись сховатись. Адже він був досить відомою особистістю, і якби не парасоля, довелося б вітатися з усіма перехожими. Не пізнати губернатора було важко, але містяни, щоб не заважати його відпочинку, робили вигляд, що не впізнали Фундуклея. Іван прогулювався в компанії своєї левретки, яку вигулював на повідку. 

В 1873 році в будинку під номером 1 відкрив своє фотоательє Володимир Висоцький. Його салон став одним з найвідоміших у місті, тут навіть зробив весільне фото відомий Іван Франко. До речі, фото молодої Лесі Українки у вінку, також зроблене саме тут. 

В сусідньому будинку була “Варшавська кавʼярня”, де відпочивав увесь бомонд. Там часто можна було зустріти таких людей, як Михайло Старицький, Олександр Купрін і, навіть, Миколу Соловцова. В 1898 році в будинку під номером 33 оселилася родина Паустовських. Ніхто і не міг подумати, що їх син згодом опише своє київське дитинство в своїй повісті. А в будинку номер 15 проживав Олександр Вербицький. Його архітектура і досі прикрашає вулиці столиці. 

Навесні 1919 року більшовики назвали цю вулицю – вулицею Енгельса. З тих часів вулиця перетворилась на Вавілон, іноземні мови тут звучали набагато частіше, ніж рідна. З тих самих часів на вулиці можна було зустріти відомих математиків, науковців, архітекторів з відомими на увесь світ іменами. 

Памʼятки архітектури вулиці Лютеранської

Сьогодні на Лютеранській вулиці збереглося достатньо памʼяток архітектури тих часів. Про кожну з них розповімо трохи детальніше. 

Храм Святої Катерини

qTJV7

Він був збудований німецькими колоністами, але на жаль, вона загинула у вогні подільської пожежі у 1811 році. А вже у 1812 році було закладено початок будівництва нового храму, вірянам та служителям церкви довелося закласти свої будинки аби звести храм. Теперішня будівля відрізняється від тогочасної, її проект було створено архітектором, Іваном Штромом. Церква мала дивовижну акустику і, навіть, орган. Згодом там було створено “Товариство співу”, завдяки якому зʼявився і хор і оркестр при церкві. З приходом радянської влади почалися гоніння, а згодом церкву було закрито. В ній розташовувався склад, а потім і дирекція музею архітектури та побуту. За 60 років весь інтерʼєр було знищено. І лише після отримання незалежності Україною, церкви почали повертати вірянам. 

Будинок плачущої вдови

615ef20244027

Ця будівля була побудована у 1908 році архітектором Едуардом Брадтманом для полтавського купця – Сергія Аршавського. На фасаді про це нагадують літери СА. Планування будинку являло собою 10-кімнатну квартиру. Тут був кабінет, столова, буфет, холодильна кімната і, навіть, винний льох. З часом цей будинок викупив київський купець Тові Апштейн. Біля будинку був величезний сад, в якому були будиночки для помічників, а також гараж для авто. 

Будинок Майкапар

Ракіли-Майкапар-1

Це був київський прибутковий будинок. На думку експертів це один з найкращих прикладів еклектичної архітектури в місті. Будинок було споруджено у 1905 році. Але він сильно постраждав у 1944 від пожежі, яка сталася через підрив радянськими диверсантами. Згодом, будинок було відбудовано. Це дійсно архітектурна цінність столиці. 

Будинок із Паном і німфами

06_(17)

Будинок було споруджено у 1908 році відомим архітектором Олександром Вербицьким. До речі, архітектор і проживав в цьому будинку. Цей будинок унікальний тим, що на ньому вперше взагалі в європейській архітектурі використовувалася майоліка для оздоблення фасаду. Архітектори замовляли майоліку в певному місці – в Абрамцевській керамічній майстерні. Для панно відомий архітектор обрав мотиви картин з Паном та німфами. 

Артобʼєкт коврова доріжка

05_(16)

Зʼявився він в одному з дворів по вулиці Лютеранська 10, у 2013 році. Яскравий малюнок на асфальті так сподобався мешканцям, що з ним вже повʼязані традиції. Наприклад, якщо пройтись по доріжці і наприкінці підстрибнути 3 рази, тоді всі бажання обовʼязково здійсняться. Створили цей артобʼєкт власники майстерні. в якій шиють одяг з домашньої тканини.

Будинок атлантів

_03_2

По вулиці Лютеранська, 6 стоїть ніжно-рожевий, наче тістечко, будинок, це той самий будинок Майкапар, але вже з новою історією. Він прикрашений різноманітними візерунками, а також скульптурами атлантів, які підтримують балкони. Говорять, що раніше тут був будинок відомого підприємця Соломона Когена. Навіть є така думка, що вони планували побудувати тут тютюнову фабрику, але дозвіл на це отримати так і не змогли. Через певний час брати Когени змогли все ж таки отримати дозвіл і, навіть, побудували ще декілька приміщень для своєї фабрики. Як результат склади тютюнової фабрики знаходились в самому центрі міста в 30-х роках.

Під час німецької окупації назву вулиці було змінено на Лютерштрассе.Нажаль під час другої світової війни ця вулиця втратила багато гарних будівель і памʼяток архітектури. Але до війни між вулицями Лютеранська та Хрещатик було сполучення у вигляді проїзду. Після війни тут збудували будинок з аркою, про рідність цих двох вулиць нагадує лише ділянка дороги з бруківкою.

Вулиця Лютеранська дійсно варта уваги. Навіть прогулюючись по ній, можна побачити велику кількість неймовірних будівель тих часів, насолодитися архітектурними рішення, придивитися до деталей та просто відчути себе гостем тих далеких часів. Головне, це мати настрій і бажання шукати, роздивлятися, надихатися та відчувати. Лютеранська – це особливе місце, яке не розпещене сучасними офісами та будинками, а на деяких фасадах ще можна побачити старовинну ліпнину та цікаве поєднання кольорів. Ця вулиця настільки заслуговує уваги, що по ній навіть створюють екскурсії, де можна почути цікаві історичні факти про мешканців міста, забудову вулиці та, навіть, дізнатися найцікавіші плітки тих часів.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.