Міст метро став першим мостом, який поєднував два береги Києва.
Відкритий 5 листопада 1965 року, міст являє собою двоярусну споруду. Верхній ярус призначений для руху поїзда метрополітену (червона гілка), а нижній – для пересування автомобілів та наземного транспорту, хоча на деяких відрізках різниці у висоті між двома ярусами майже немає.
Попередники
Першим мостом, який поєднував лівий і правий береги Києва, був підвісний міст побудований ще за правління імператора Миколая І, у 1853 році. Протягом десяти років, з 1834 по 1847, переглядалися запропоновані проєкти майбутнього мосту, і нарешті, був затверджений проєкт англійського інженера Чарльза Блекера Віньоля.
Чарльз Блекер Віньоль, інженер-будівельник, народився 31 травня 1793 року в Вудбруку поблизу Енніскорті в Ко-Вексфорді, єдиний син Чарльза Генрі Віньольза.
Приблизно в 1807 році Віньоль був включений до юридичної фірми, але у віці 19 років був відправлений до Військової академії в Сандхерсті під опіку професора Лейборна. Віньольс був професором цивільної інженерії в Університетському коледжі Лондона між 1841 і 1843 роками. Він був членом Королівської ірландської академії, членом Королівського товариства та президентом Інституту цивільних інженерів (1870-71). Ймовірно, однією з його найбільших робіт був чудовий підвісний міст через Дніпро в Києві, будівництво якого було розпочато в 1848 році та завершено в 1853 році. Прекрасна його модель зараз знаходиться в Кришталевому палаці.
Джон Кук Борн, британський фотограф, забезпечував фото супровід будівництва цього мосту. Саме його фото стали одними з перших відомих фото Києва. Та вже до кінця ХІХ століття виникла необхідність реконструкції мосту, а спричинили це два фактори: зменшення рівня води в Дніпрі та активний розвиток річкового судноплавства. Різницю до і після реконструкції можна побачити на фото картках: до реконструкції ланцюги мосту розташовуються вище полотна (дороги), а після – висять нижче рівня полотна споруди.
Миколаївський ланцюговий міст був зруйнований у 1920 році, а на його місці 5 років потому звели новий – імені Євгенії Бош. Проєктом відновлення цього мосту займався Євгеній Оскарович Патон. Для відбудови використали опори старого мосту, але він мав вже нові інженерні рішення, а тому й вигляд отримав зовсім новий. Кияни, за звичкою, називали його Ланцюговим, проте і другий міст був зруйнований у 1941 році.
А у 1990 році відкрився другий метроміст столиці – Південний, що проходить по зеленій вітці метрополітену.
Проєктування мосту
За розробку проєкту мосту метро взялись після закінчення Другої світової війни. Інженером цього проєкту став Георгій Фукс.
Спочатку, його хотіли побудувати на місці зруйнованого мосту імені Бош, при цьому використавши вцілілі опори старого мосту для зведення нового. Але в процесі дослідження виявилося, що залишки мосту непридатні для використання. Тоді й було вирішено про перенесення розташування мосту північніше на декілька метрів.
Першочерговою задумкою будівництва мосту було з’єднання двох берегів Києва виключно для пересування вагону метро, а смуги для наземного транспорту з’явилися в проєкті пізніше. До речі, по затвердженню проекту мосту був наказ мінімізувати подорожчання бюджету на побудування, цим можна пояснити і занадто вузькі смуги руху та незручний під’їзд до мосту.
Міст метро поєднує станції Гідропарк та Дніпро.
Сучасність
До початку 90-х років ХХ століття міст був експлуатації безперервно, що призвело до погіршення його стану. Тому були проведені косметичні роботи, та вони не принесли значного покращення стану конструкції. Планова пропускна здатність мосту – 20-25 тис. машин на добу, але в реальності через нього проїжджає близько 45000 машин на добу.
З 2008 року міст має статус «щойно виявлений об’єкт культурної спадщини», пам’ятка архітектури та містобудування, науки і техніки (охоронний номер 529/1-Кв)
У 2019 році Київською міською адміністрацією був узгодженний проєкт капітального ремонту, розраховані роботи на 22 місяці.
