Селище Згурівка має цікаву історію, коріння якої сягає сивої давнини. В селі живуть талановиті люди, які бережуть свою історію і кожен раз осмислюють її по-новому. У них навіть є кілька теорій походження назви села, та перш ніж до них перейти, згадаймо як на безкраїх полях Київщини утворилося Згурівське поселення. Далі на kyiv-future.
Як зʼявилося село Згурівка?
Між селами Згурівка та Новий Биків можна побачити археологічну памʼятку (острів площею 15 га), яка підтверджує думку про те, що поблизу сіл знаходилося городище часів Київської Русі. Ба більше, збереглися рештки фортеці, а сам острів обнесено земляним валом та огороджено стовпами.
Першим власником згурівських земель історики вважають Івантича Половця. Він був сином князя Тугорхана Половця та братом дружини князя Святополка ІІ. Івантич прийняв православну віру і служив опорою для Володимира Мономаха. У 1117 році, за вірну службу, Половець отримав від князя землі Вітської греблі поблизу Києва, що на північних рубежах, а саме: Ніжин, Басань та Биків з усіма полями, селами та хуторами. Наприкінці правління династії Половців на безкраїх полях їхніх господарювань утворилися поселення, яке невдовзі отримає назву “Згурівка”.
З часом землі перейшли у володіння князя Юрія Половця і відтоді кілька століть кочували по нащадках. Відомо, що останнім власником з роду Половців був запорозький старшина, козацький посол – Роман Рожиновський.
У 1567 році польські феодали поступово почали витісняти місцевих землевласників та захоплювати величезні території українських земель, які нібито “пустували”. Й управи на те не було, адже вся судова система належала польським феодалам. Відтак згурівські землі опинилися під опікою Костянтина Острозького.
У 1540 – 1550 роках на згурівських землях виник присілок, де оселилися наймані майстри, робітники та переселенці з Поділля і Волині. Вони розвивали поташне виробництво та виготовляли дьоготь. Коли до влади прийшов Острозький, ця сфера набула розквіту, однак занепала напередодні козаччини.
З часом виробниче поселення розрослося й поволі перетворилося на повноцінне село, яке назвали Згурівка. Усі, хто вирішив залишитися й надалі жити в селі отримали земельні ділянки. Для будівництва своїх осель селяни використовували такий будівельний матеріал як згур – оксид землі, який збирали зі стінок печі. Згур утворювався в процесі кристалізації землі під дією вогню.
Українські села засновані в період кінця XV та початку XVII століття, які мають у своїй назві корінь “згур” були утворені на виробництвах поташу і дьогтю. Тому цілком ймовірно, що назва села пішла від будівельного матеріалу. Однак згурівці мають ще кілька версій походження назви свого села.
Звідки пішла назва села?
На думку дослідників Згурівщини, назва села могла піти не лише від будівельного матеріалу. Отож розглянемо ще дві версії.
Деякі науковці вважають, що Згурівка походить від староукраїнського слова “гура”, яке складається з двох слів “гу” – великий, та “ра” – сонце. “Гурівка” – саме таку назву засупоївці дали місцевому винограднику, який з давніх-давен ріс над річкою Супій.
Також є думка, що слово “гура” наші предки запозичили в арійців. Воно поширене не лише в Україні, а й в Польщі, Німеччині та ін. Дослідники “Корану” ототожнюють цей термін з “білим виноградом”. Його порівнюють з кришталем і перлами. Так само цінили “Гуру” й в Київській Русі. З цього винограду виготовляли не лише вино “гурівку”, а й ліки, які регулювали артеріальний тиск та могли зняти гіпертонічний приступ.
Вино з “Гури” славилося своїм вибірковим смаком. Наші предки називали села співзвучно з тим, де вирощували цей виноград. Відтак у різних містах і районах можна зустріти такі назви як: Гурине, Гуринівка, Гурівка, Гурівці, Гурівщина й відповідно Згурівка. Проте тут можна й посперечатися.
Інша версія походження назви села стосується історичної постаті Тимофія Згури (16?? – 1708). У деяких джерелах його також називають Згурським та Згуровським. Він був дипломатом та державним діячем. У Згури було багато ворогів, тому задля своєї безпеки він часто змінював прізвище. Ймовірно, це прізвище він взяв від вже наявного на той час поселення Згурівки. Підтвердженням цьому є Генеральна карта України військового інженера Гійома де Боплана, яку він розробляв у 1620 – 1630 роках вивчаючи Присупоївські поселення. На цій карті можна знайти напис “Cґyronka” на побережжі Супою, вище Усівки, десь в районі села Черевки, який ймовірно позначав тогочасні кордони згурівського поселення.
Й ніби все ясно з історії про заснування, але творчій натурі згурівця цього замало, адже треба докопатися до істини та зібрати всі можливі варіанти. Цим самим ще раз підкреслити свою творчу натуру і нескінченну жагу до знань про своє рідне село.
