Київ завжди був гарним містом із високими схилами гір та рівнин. Проте історики стверджують, що десятки років тому багато територій дуже відрізнялися від нинішніх. Однією з найбільш красивих місцевостей була «київська Швейцарія», розташована за історичними відомостями на Лук’янівці. Детальніше на kyiv-future.
Чому цю територію називали «київська Швейцарія»?
Це стародавня неофіційна назва Реп’яхового Яру, де було багато гір зі схилами та звивистими дорогами, які знаходилися біля річки.«Київська Швейцарія» знаходилася на Кирилівській вулиці біля Врубелівського спуску. Так цю місцевість прозвали люди, які часто їздили на місцевих трамваях.
У XX столітті вздовж гір тут проходив трамвайний маршрут. Коли по ньому їхали кияни, вони милувалися краєвидами гір, рівнин і схилів… На пагорбах були маленькі сільські будиночки, а здалеку видно купол церкви. Ця місцевість їм дуже нагадувала красу природи Швейцарії, тому вони вигадали таку назву.
Як була облаштована ця місцевість?
У 1904-1906 роках тут проклали трамвайні колії. Ними їздили трамваї за 2 маршрутами №18 та №20. Вони поєднували верхню частину міста з нижньою. Це було одне з найкрасивіших місць, де їздили кияни. З різних сторін були високі гори, вкриті травою, кущами та іншою рослинністю. А біля них була річка, яка текла вздовж трамвайної лінії. Протягом кількох років навіть у період спекотних днів вона не висихала, тому влітку та навесні поряд паслися корови місцевих жителів.
Під час руху трамвая також можна було побачити на горах доріжки, а вдалині було видно міські споруди. Вже за кілька хвилин пейзажі змінювалися, а ландшафти навколо здавались ще красивішими. Саме тому їх часто зображували на листівках та фотографіях. Проте, на жаль, трамвайна лінія проіснувала недовго. До 1920 року її вже не було. Її не забудовували і не змінювали, а просто більше не використовували.
Згодом за територією перестали доглядати, і там почали рости дерева. А 1950 року вже все заросло, а трамвайні лінії були розібрані. Пізніше там вирішили будувати будинки, але цю ідею практично не реалізували. Єдине, що там зробили, — навели лад на території: знесли чагарники, дерева, прибрали сміття, вивезли металеві стовпи біля трамвайних ліній. Після цього місцевість залишилась вільною. Через кілька років на пагорбах перестали будувати хати і тут зовсім нікого не залишилося.
Якою потім стала «київська Швейцарія»?
У другій половині XIX на цій території звели житлові будинки і відреставрували Кирилівську церкву. Тут була, як і раніше, красива природа, ось тільки без гір та трамвайних маршрутів. Київські гіди почали іноді проводити екскурсії для киян та туристів місцевими ландшафтами та пам’ятками. Це було тихе та затишне місце з великою кількістю дерев, кущів та доріжок для прогулянок. Пізніше поряд розмістили великий парк під назвою «Кириловський Гай» із просторими полянами. Там же встановили відомий Бабин Яр із відповідними історичними пам’ятниками. Також неподалік створили телецентр.
