Технічний прогрес вносить корективи в життя столиці та її жителів кожного дня. Інновації торкнулись не тільки громадського життя, але й принципів функціонування установ, зокрема й музеїв. Далі на kyiv-future.
В теорії: як ІТ можна використати в музейній справі?
Без ІТ зараз неможливо уявити життя. Інформаційні технології не тільки можуть допомогти з обчисленнями, створити різноманітні моделі та забезпечити справне функціонування роботизованих машин, а й забезпечити зберігання великої кількості інформації та її обмін — саме так можна використати ІТ і в музейній справі. Зокрема, зараз всі музеї столиці перейшли на електронні обліки, каталоги, бази даних та активно використовують інформаційні системи та компʼютери в музейній справі.
Чому “зберігати” історію так важливо?
Відповідь на це питання проста: без історії немає і народу. Обовʼязок не тільки киян, але й кожного українця є памʼять про становлення та історію нації. Наразі, інфопростір перенасичений великою кількістю інформації й увага жителів розсіюється й надскладно зосередити її на історичному аспекті.
Інформаційні технології, своєю чергою, допоможуть популяризувати історичну, культурну та соціальну спадщину Київської області та України, адже населення постійно “в телефонах”.
Майже всі столичні музеї наразі слідують тенденції впровадження ІТ та мають сформовану базу даних: деякі установи розроблюють такі самостійно, а деякі використовують КАМІС (Комплексні автоматизовані інформаційні системи).
Впровадження ІТ в музейну справу в столиці розпочали 2005-го року
У 2005 році в Україні було прийнято спеціальну програму розвитку музейної справи, яка передбачала:
- Створення хмарної бази даних для зберігання інформації про наукові експертизи та реставраційну діяльність.
- Глобальна комп’ютеризація фондів столичних музеїв.
- Створення електронного каталогу доступних експонатів.
Такі “інноваційні” рішення кардинально не повпливали на свідомість українців не тільки через непопулярність інтернету, але й через те, що до питання діджиталізації та застосування ІТ технологій підійшли “точково”.
2011-го року вийшло “Положення про державний реєстр…”, який передбачав масштабну компʼютеризацію музеїв столиці. Зокрема, було впроваджено загальний електронний облік та хмарні архіви. Якщо порівнювати хроніки впровадження інформаційних технологій в Києві та закордоном, то столиця України значно відставала (навіть якщо порівнювати з Лувром, який запровадив відповідні заходи ще 2005 комплексно й зацікавив у відвідуванні багатьох користувачів).
А як щодо впровадження ІТ зараз?
Під час перших спроб диджиталізації музейної справи, було створено сайт Національної Історичної Бібліотеки України, який наразі є основним джерелом інформації про функціонуючі музеї в столиці. На сайті НІБУ ви зможете знайти не тільки дані про музеї, але й ознайомитись із каталогами, видавничою діяльністю, проєктами та бібліотекою “Історична спадщина України”.
Щоб зрозуміти як виросла музейна справа в Києві та як ІТ на це повпливало, згадайте 2019 рік: період пандемії та локдаунів. Музеї по всьому світі почали проводити віртуальні екскурсії, а київські заклади — не виключення! Таким чином “походити по галереї онлайн” можна було в музеї Однієї Вулиці, “Пірогово”, музеях літератури, писанки та історії Києва. Ба більше, більшість музеїв при ВНЗ столиці також почали впроваджувати подібні заходи.
Якщо відійти від теми про музеї, то варто згадати, що про інформування та історичну освіченість киян впливають інтерактивні розробки. Гуляючи історичними місцинами Києва, ви, мабуть, помічали QR-коди біля дерев, на асфальті, стовбах, памʼятниках тощо. Просканувавши їх ви можете перейти за посиланням та прочитати історії та легенди про місце по якому йдете.
Само собою, ІТ позитивно вплинуло на розвиток музейної справи та її популяризацію. Варто очікувати на нові розробки та подальші спроби залучення жителів столиці до вивчення історії міста й нації.
