Найкрасивіші станції метро Києва та їх історія

Метро Києва має багату історію і свій початок вона бере з 6 листопада 1960 року, саме тоді двері підземних потягів вперше були відкриті для відвідувачів. Кожна станція міського метрополітену неповторна та особлива, в них люди тих часів вкладали свою душу і нині ми можемо насолоджуватися неймовірними інтер’єрами станцій. Далі на kyiv-future.

Осокорки

“Осокорки” – 35 станція київського метрополітену, яка знаходиться на зеленій гілці між зупинками “Позняки” та “Славутич”, була відкрита 30 грудня 1992 року, вже за часів незалежної України. Приблизний пасажиропотік становити понад 20 тис. осіб/добу. Спершу станція виглядала не дуже по-особливому: яскраве світло, біла стеля та викладені темно-рожевим гранітом приколійні стіни. На жаль, 14 березня 2012 року приблизно о 16:40 спалахнули лампа та пластикова підшивка стелі, спеціалістам довелося гасити вогонь понад годину. На щастя, ніхто не постраждав і пожежу вдалося ліквідувати і вже наступного ранку станція запрацювала у звичному режимі і пасажири могли побачити лише сліди нещодавньої катастрофи.

Мурали станції “Осокорки”

У 2018 році 7 іноземних художників та 1 український почали роботу над 8 муралами на стінах станції:

1. Мурал іспанського художника Kraser “Motherland” (з англ. Батьківщина). На ньому представлені тварини та рослини, які занесені до Червоної книги України. Зліва – ведмідь, як представник Західної України, та Львівська ратуша, справа – корсак, як представник Східної України та зруйнований Донецький аеропорт.
2. Мурал швейцарського художника Jasm.one aka Issam Rezgui “United” із зображенням відомого культурного діяча та актора Богдана Ступки, зліва від нього зображення Карпат, справа – донецький терикон. Позаду Ступки і ніби понад пейзажами – напис UNITED, як символ об’єднання України
3. Мурал бельгійського художника Spear “Знання – це скарб”. На ньому зображено героя України Володимира Доноса, полтавського вчителя і воїна АТО. У 2014 році він потрапив під обстріл та пролежав у лісі протягом 5 днів із серйозним пораненням ноги. Донос любив читати і за допомогою знань, отриманих з книг, він зміг вижити. Нині продовжує працювати у школі, в якій працював до подій 2014 року.
4. Мурал американського художника BKFoxx “Unfinished”, який виконаний із вітражного скла. На ньому зображена дівчина у жовто-синіх кольорах, яка нібито збирає себе по частинах, що демонструє надскладний шлях українців та ідентичність народу.
5. Мурал художника з Коста-Ріки Мата Руда “Автономія”. Він присвячений багаторічній боротьбі кримських татар за свою незалежність та навіть за життя. На муралі зображена молода, сучасна кримо-татарська дівчина в традиційному одязі, вона дивиться на букет квітів у синьо-жовтих кольорах у центрі якого чітко вимальовується обрис анексованого півострова.
6. Мурал бразильського художника Аполло Торреса “Універсальна мова”. На даному муралі чітко показано, що музика – універсальна мова всіх народів світу. На ньому зображено фортепіано, як символ Революції гідності 2014 року, також на фоні можна побачити місця, які були зруйновані війною, як українські, так і іноземні: Всесвітній торговий центр (вежі-близнюки) та Хіросіма.
7. Мурал бельгійського художника Matthew Down “Авдіївка”, зроблений на основі справжньої фотографії спустошеного міста Авдіївки, яке постраждало внаслідок бойових дій на Сході України, поверх цього ніби дитячою рукою рожевим кольором намальовані веселі діти, які грають у дворах. Все це виглядає ніби мала дитина знайшла стару фотографію і, піддавшись спогадам, відобразила їх на папері.
8. Мурал українського художника Олександра Бритцева “Самоткання”. Зображена на ньому молода дівчина плете килим, в центрі якого видно контур карти України, як символ того, що кожен українець викладає свою часточку в розвиток країни, ніби вплітаючи нитки із мотків-доль.

Своєю чергою україно-американський художник MDOT поєднав між собою всі 8 муралів.

Славутич

“Славутич” – 34 станція київського метрополітену, яка також знаходиться на зеленій гілці між станціями “Видубичі” та “Осокорки”. Відкрита вона була також 30 грудня 1992 року. Переїзд від “Видубичів” до “Славутича” відбувається через Південний міст і є найдовшим у всьому метрополітені Києва, потяг долає 3 км 46 м всього лише за 6 хвилин. Пасажирообіг невеликий в порівнянні з іншими: всього 6-7 тис. осіб/добу.

“Славутич” – колонна станція острівного типу. Архітектор вклав величезну кількість сил і надзвичайно постарався над оформленням. Станція створює певну асоціацію “Ночі над Дніпром”. Вона особливо посилюється завдяки колійним стінам, які оформлені білим мармуром та синім профілем. Алюмінієва стеля з чорним та синім перекриттям усіяна цяточними світильниками, які імітують зорі, а також іржостійкі колони, які тільки підсилюють атмосферність інтер’єру.

Золоті Ворота

“Золоті Ворота” – 29 станція київського метрополітену, яка була частиною першої побудованої черги на зеленій гілці разом зі станціями “Палац Спорту” та “Кловська”. Відкрита вона була 31 грудня 1989 року, ще за часів СРСР. Пасажирообіг на станції великий – понад 20 тис. осіб/добу.

Архітектура станції просто надзвичайна:

• Станція спроєктована у вигляді трьох частин: підземна частина, де прибувають потяги; проміжний вестибюль; надземний вестибюль, які поєднані між собою двома ескалаторами.
• Перехід на станцію червоної гілки – Театральну.
• Підземний зал зроблений у вигляді круглих колон з візантійськими капітелями, на які спираються акрово-склепінчасті елементи стелі.
• Стилем оформлення станції було обрано мозаїчне панно, завдяки якому було викладено історію Київської Русі.
• Підлога зроблена з плит темно-сірого граніту.
• Масивні металеві люстри на станції нагадують храмове освітлення.
• Проміжний вестибюль оформлено за допомогою білого мармуру та поєднано з імітацією плінфи (плитоподібна цегла, її використовували у Візантії).
• Мозаїкою зображено 27 Великих Князів Київських: починаючи з Кия, Щека, Хорива та їх сестри Либідь, закінчуючи Данилом Романовичем, а також відомих політичних та культурних діячів того періоду (всього їх 9).
• Також за допомогою мозаїки викладено храми Києва, які були побудовані до приходу монголів на територію України (всього 9 штук).
• Всі зображені постаті та спорудження підписані своїми іменами чи назвами.
• При оздобленні станції будівельники потаємно виклали напис “Слава Україні!”, аби це не помітив ніхто із донощиків, зробили це коричневою смальтою, бо тогочасна влада СРСР була категорично налаштована проти незалежності України.
• У 1991 році автори проєкту станції були відзначені Державною премією України.
• У 2011 році за версією туристичного видання BootsnAll станція “Золоті Ворота” зайняла 11 місце з 15 у списку “Найкращі станції у світі”.
• У 2013 році станція увійшла до списку 22 найкрасивіших станцій Європи, за версією газети The Daily Telegraph. 

Святошин

“Святошин” – 14 станція київського метрополітену, розташована на першій лінії метро – червоній, між станціями “Житомирська” і “Нивки”. Вона була відкрита 5 листопада 1971 року і була частиною 5-ї пускової черги. До 1991 року мала назву “Святошино”, після чого була перейменована на нинішній лад. Пасажиропотік – понад 27 тис. осіб/добу.

Станція досить стара, через що за своє існування двічі зазнавала реконструкцій: 

• Вперше – в кінці 90-х, вже за часів незалежності. В той час було змінено застаріле освітлення. Найперша світлова лінія була з оргскла і несла певну небезпеку через свій вік, тому її замінили на нову – з алюмінієвих рейок і вбудованого в них освітлення.
• З 24 лютого 2018 року розпочався капітальний ремонт станції. Проєкт інтер’єру розробляв архітектор Андрій Юхновський. В ході реконструкції, яка тривала до 1 листопада 2019 року було капітально відремонтовано платформу та покладено смуги тактильної плитки (для пасажирів із вадами зору), створено нові системи протипожежної сигналізації, рупорного оповіщення та відеокамер. Облицювання станції було повністю відремонтоване, але первісна тематика збереглася. Колони обклали мармуром, на колійних стінах було покладено керамограніт. Станцію обладнали ліфтом, оновили касові апарати.