Субота, 9 Грудня, 2023

Перший київський компʼютерний завод

Сьогодні компʼютер це незамінний помічник у багатьох справах, створити документи, оплатити комуналку і навіть зробити будь-які замовлення. До того ж компʼютерів сьогодні неймовірна кількість, можна обрати той, який більше відповідає технічним вимогам. Для ігор один, для роботи інший, а для будь-яких розваг взагалі можна зібрати собі супер крутий компʼютер, адже зараз можливо сконструювати машину собі самостійно, замовляючи запчастини у різних виробників. А чи знали ви, що в Києві було створено компʼютер який було визнано в Європі? Або що перший компʼютер міг займати площу однієї кімнати? Ні, тоді розповімо вам детальніше на kyiv-future

Завод Електронмаш

Screenshot_6-620x415

У 1960-му році, відомий інженер Борис Малиновський, який нещодавно приїхав підкорювати Київ, розробив керівну машину широкого призначення (УМШП). І це був прорив у світі науки. В той час виробництва в Києві ні по якості, ні по функціоналу не відставали від американських. Тому машина розроблена в Києві була дуже схожа на свого американського побратима. В столиці ж машина створювалась на базі тільки транзисторів, які тільки зʼявились. До того ж машина була продумана настільки, що по задуму авторів кількість обчислювань в секунду складала майже 10 000 одиниць. 

В США подібна машина була випущена майже в той же час. Була створена велика дослідницька комісія на чолі якої був Дородніцин, відомий академік. Ця комісія була направлена в Київ для тестування УМШП. Цей компʼютер випробували протягом 2-х тижнів і після чого було зроблено висновок, що його можна запускати в серійне виробництво. Проблема була лише в єдиному, не було відповідного заводу для масового виробництва компʼютерів. Згодом було обрано київський завод “Радіоприлад”, який довгий час займався розробкою та виробництвом радійної техніки для авіації. Тож у 1962 році в Києві почалося виробництво перших компʼютерів, які отримали назву “Дніпро”.

“Дніпро”

Це перший радянський компʼютер широкого призначення. Розробка тривала майже 4 роки, з 1958 по 1962 роки. Керівниками проекту було призначено Глушкова та Малиновського. Цей компʼютер був розроблений спеціально для управління системами, технічними процесами у промисловості. Ця машина мала двійкову систему обчислювань. За 1 секунду вона могла обробити до 10 000 операцій, на ті часи це був досить високий показник. Особливістю цього компʼютера вважають вбудований в систему засіб звʼязку з обʼєктом. Щоб підключати його до датчиків. 

400px-Дніпро_Саратов

Працівники згадують, що коли перший екземпляр прийшов з заводу, вони не знали куди подітися. Велика кількість деталей, усі поєднання злютовані максимально не якісно. Через це машина працювала з перебоями, а деякі поєднання взагалі переставали працювати. Згодом виявилося, що директор заводу дізнавшись про те що компʼютер займає велику площу, набрав на роботу для лютування школярів, які тільки випустились зі школи. Час презентації наближувався тому працівникам заводу довелося перелютувати всі поєднання, а також замінити деякі виходи та входи, щоб машина почала працювати. 

Всього було випущено понад 500 компʼютерів “Дніпро”. деякі з них навіть були вивезені за кордон. 

Подальше становлення та існування заводу

10_big

З 1 січня 1965 року на базі заводу “Радіоприлад”, було створено спеціальний підрозділ для розробки та випуску обчислювальних машин. В народі цей підрозділ назвали просто ВУМ. 

До складу підрозділу увійшли 3 цехи збірний, механічний і цех для налаштування, конструкторське бюро, а також основна будівля. Цей весь комплекс знаходився на Окружній. Кількість працівників складала майже 460 осіб. У 1965 році завод майже повністю освоївся і приступив до повномасштабного виробництва. 

Директором підприємства було назначено Аполлінарія Незабитовського. Що цікаво, ця людина раніше взагалі не мала справ ні з такого роду технікою, ні з керівними посадами на виробництві, але за часів його керування завод був передовим та відомим в усьому союзі. До того ж ВУМ набирав великих обертів, а за турботу і піклування про своїх працівників, його ласкаво називали “татом”. 

40_main

Вже за рік свого керування Аполлінарій досягнув того, що “Електронмаш” став незалежним від материнської компанії. У 1966 році від підприємства було відкрито технікум, а також технічне училище для того, щоб випускати молодих спеціалістів. Додатково, в той самий час йшов відбір спеціалістів з усієї України для роботи на київському компʼютерному заводі.

В результаті до кінця 70-х років усе підприємство нараховувало понад 10 000 працівників. До того ж піклування про працівників також стало іншим. Від підприємства були побудовані будинки з повноцінними квартирами. дитячі садочки, табір для дітей, стадіон, поліклініка, кафе та 2 бази відпочинку, одна біля Десни, інша на річці Рось.

До того ж їдальня підприємства вважалася одною з найкращих в Києві і працювала до останнього, майже до середини 2021 року. 

В перші роки свого існування ВУМ випускав виключно обчислювальні машини “Дніпро”. Цей компʼютер настільки добре переносив будь-які температурні та погодні умови. що у 1967 році ця модель була презентована на виставці в Лейпцигу.

З цього до речі і почався експорт вітчизняних комп’ютерів за кордон. До того ж установка та настройка продукту мала бути проведена виробником, тому постійні відрядження були звичайною справою для працівників заводу. 

Також в рамках “Електронмашу” на базі “Дніпро” було створено систему автоматизації випробувань двигунів космічних апаратів. Називалася ця система “Віхрь”. 

Але згодом на завод чекали великі зміни.

Новий крок 

3

У 1966 році не дивлячись на усі досягнення вітчизняного виробництва у вищих кругах була досить активна дискусія стосовно виробничих потужностей та наступних планів заводу. 

І було прийняте рішення замість створення та випуску власних розробок, пустити у виробництво машини що будуть сумісні з американською системою IBM Systems 360. Відомі конструктори та науковці вважали, що цей шлях не принесе успіху вітчизняній ІТ сфері і їх була більшість. Але на жаль вони не були почуті керівництвом. 

Спеціалісти того часу вважають, що основною проблемою було розпилення особистих сил та потужностей на різноманітні розробки. Замість розробки та покращення лінійки “Дніпро” підприємство починало роботу над новими технологіями. Наприклад, так зʼявився величезний комплекс “Дніпро 2”.  Згодом на заводі було налагоджено виробництво нової машини для інженерних прорахунків. Її назвали “Мір”. Згодом ВУМ знову дивує своїх прихильників та власників, випускає новий ЄВМ на інтегральних системах М4000. 

34782ecafbe5cde935621c04d5bd64887d0c87d8

Ця машина була сумісна не лише з рідною системою, а й з американською.У 1975 році ця система була представлена на міжнародній виставці “Інтерагротехніка – 75”, де отримав неймовірну кількість хороших відгуків. 

У другій половині 80-х років завод робить величезний крок уперед, і замість обчислювальної техніки та виробничих компʼютерів починає створювати персональні компʼютери, які стали одними з найпопулярніших у радянському союзі. 

У 1986 році було налагоджене масове виробництво персональних компʼютерів СМ- 1810 – ІВМ – РС. 

До 1993 року було випущено понад 18000 екземплярів. Цей компʼютер був призначений для використання підприємствами і вартість його складала від 21 до 26 тисяч карбованців. 

Наступною і досить успішною розробкою заводу стало виробництво СМ-1820 “Нивка”. 

510519

А найбільш популярною моделлю київського заводу став компʼютер “Поиск”. Спочатку ці моделі надавалися лише для українських шкіл, а уже з 1991 року він був активно представлений у багатьох магазинах техніки. Його вартість складала 1050 карбованців. Згод вийшла сильніша модель “Поиск – 2”. 

Після незалежності України завод перепрофілювався на виробництво обчислювальної техніки та касових апаратів. 

Зараз доля заводу поки невідома. Адже новий власник має спочатку погасити заборгованості, а вже потім перебудовувати та перероблювати виробництво. 

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.