Одним зі стимулів розвитку середньовічних міст стали ремісництво та торгівля, які з часом почали об’єднуватися в цехи – замкнуті організації ремісників та торговців, сформовані на основі взаємної допомоги та опіки для підтримки їхніх професійних інтересів. Містечкові Літки жили за своїм віковим законом церковного братства, яке вийшло з язичницького родового братства. Сам народ був патроном церкви, а церква була одночасно і храмом, і шпиталем, і школою. Братство і об’єднаний ковальсько-бондарсько-римарський цех були утворені при літківській церкві Святого Миколая грамотою Феодосія Углицького (на той час ігумена Видубицького монастиря) від 10 лютого 1687 року. Далі на kyiv-future.com.ua.
Відродження цехів
Свого роду продовженням цехової організації в Літках стало створення Кредитового товариство, яке організував Трохим Король.
Про Трохима Короля розповідав голова осередку “Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка в селі Літки Олександр Дмитрович Музиченко.
Трохим Андрійович Король уродженець села Літки. Народився у 1880 році у незаможній селянській родині, яка проживала на Пайках (Рибальський провулок), а потім на Почаєві (вулиця Київська). У зрілому віці сім’я Трохима Короля проживала на Буслівці.
Після закінчення церковно-приходської школи спочатку працював у селі, допомагаючи батькам, а потім у Києві. Приблизно у 1898-1901 роках вступив до дворічного Комерційного училища.
Одного дня 1907 року вдарив церковний дзвін, який скликав літківців на сходку, організовану Трохимом Корольом. У своїй пристрасній промові Трохим Король пояснював, що доля літківців залежить від них самих: літківці мусять утворити Кредитове товариство, кожен член якого повинен внести гроші готівкою у касу товариства, причому величина цього внеску не обмежується розміром (хто скільки може). Кредитове товариство необхідне для накопичення початкового капіталу, який буде використано для створення ряду підприємств.
Літківці, які не раз зустрічались з обманом, не одразу повірили у правдивість та щирість слів Трохима Короля. Хоч Кредитове товариство і було створене на першій сходці, але першими її членами стали лише декілька десятків чоловік. На другій сходці, на якій 10 сімей поставили своє майно під заставу, членами товариства записались та здали гроші більш ніж 300 чоловік. Зібраних коштів було недостатньо для одночасної організації декількох підприємств одразу. Але Кредитове товариство зразу ж приступило до роботи.
З-поміж літківців Трохим Король підшукав двох здібних чоловіків-учнів, а вчителів – у Вишгороді. За добру науку учителям у Вишгороді була виплачена чимала сума за навчання з лозоплетіння. Після цього Кредитове товариство у Літках відкрило Лозоплет. Прибутком від лозоплету поповнювали кошти Кредитового товариства, необхідні для створення нових підприємств. Прибуткова робота Літківського лозоплету вселила віру у можливості Кредитового товариства.
Авторитет Кредитового товариства зріс. У 1908 році більше третини населення села (понад 1000 осіб) стали членами Кредитового товариства.
Розширення напрямів роботи
Оскільки літківці тримали багато худоби, то Трохим Король запропонував Кредитовому товариству створити чинбарню, яка б виготовляла шкіри високої якості, а потім налагодити виробництво взуття.
Якість пошиття чобіт була дуже високою, тому продукція зразу ж знаходила покупця. Про якість взуття шевського цеху свідчить дарування чобіт російському царю Миколі ІІ. Вкінці серпня – на початку вересня 1911 року Микола ІІ на пароплаві “Головачов” прямував з Києва до Чернігова, а потім назад до Києва. Під час зупинки на пристані в Літках церковний хор виконав “Боже, царя храні”, староста села на рушнику, вишитому літківцями зі словами гімну, підніс коровай, а потім літківці подарували чоботи, вироблені на чинбарні. Цар нагородив шевський цех золотим годинником.
Набуває розвитку олійництво. Для виробництва олії був налагоджений висів олійних культур. Незабаром уже працювали три олійниці.
За рекомендацією того ж Трохима Короля літківці налагодили висів льону, конопель та інших волокняних культур. Відомо, що до появи Кредитового товариства літківці у зимовий період не працювали. Обробіток волокна, введений Трохимом Королем, забезпечив роботою тисячі селян у зимовий період, які тіпали та пряли нитки, не виходячи з дому. Для виробництва волокна були закуплені ткацькі станки та навчені ткачі. Перший ткацький цех був побудований на території, де згодом було організовано фабрику художньої вишивки.
Зміцнення успіхів
Апогеєм розквіту Літок стало придбання Кредитовим товариством у Німеччині перед Першою світовою війною у 1914 році парової машини та динамомашини, які у 1916 році були доставлені в Літки. Як паливо для паровика був використаний місцевий торф, видобуток якого налагодило Кредитове товариство. Торф почали використовувати як паливо для обігріву хат, що зменшило вирубки лісів. По вулицях села Кредитове товариство протягло лінії електропередач. Для цього був закуплений дріт. Динамо-машина потужністю 60 кінських сил освітила вулиці та хати Літок у 1918 році. Електричне освітлення села тривало 2 години у вечірній час. Крім освітлення, паровик використовувався для приводу молотарки, віялки та млина. Відпрацьована пара не викидалась у повітря, а використовувалась у громадській лазні, побудованій також за кошти Кредитового товариства.
Успіхи Літківського Кредитового товариства одразу ж були помічені у Києві, Чернігові та багатьох інших містах. Трохима Короля у 1914 році запрошують стати одним із засновників спілки “Дніпросоюз”, створеної для розвитку підприємств у районі басейну ріки Дніпро, зокрема й у Києві.
Геній Трохима Короля полягає не тільки у його знаннях та оцінці, але й аналізі стану економіки. Не тільки в умінні щось зробити, а у тому, що своїми знаннями переконав консервативно налаштованих та занепавших літківців у необхідності створення Кредитового товариства. Цій науці він навчив багато літківців.
На жаль, і Трохим Король, і його однодумці та учнів було усунено від керування створеними ними підприємствами, а потім знищено більшовиками. Кредитове товариство було ліквідоване радянською владою.
