П’ятниця, 12 Липня, 2024

Історія Софійського собору у Києві

В Україні існує безліч церков та соборів. Але Софійський собор є своєрідним символом України. Про нього знають як усі українці, так і приїжджі з-за кордону туристи. До того, це місце має дуже довгу і місцями важку історію. Це місце є осередком духовного життя. Неодноразово іноземні загарбники перетворювали Київ на попіл. Незважаючи на всі зміни, навіть у ХХІ столітті оберегом на берегах Дніпра стоїть Софійський собор. Звичайно ж, варто познайомитися з цим місцем ближче. Далі на kyiv-future.com.ua.

Перші згадки про Софійський собор

Українські історики досі не можуть зійтись в думці про дату заснування собору. Одні вважають, що перший камінь Церкви Святої Софії було закладено ще у 1037 році. Головним джерелом інформації наводиться саме “Повість минулих літ”. Однак інші літописці говорять про те, що він був збудований за 20 років до цієї дати, а саме у 1017 році.

Письмові джерела історії XI століття інформують, що Ярослав Мудрий продовжив справу батька Володимира Великого. Подібна інформація ставить під сумнів не лише рік заснування 1037 чи 1017, а й особистість того, хто звелів збудувати головну святиню країни. Але все ж таки в офіційних історичних колах заведено вважати, що саме Ярослава Мудрий був засновником храму.

Річ у тім, що в 988 році саме за князя Володимира Святославовича на Русі було введено християнство, що мало величезне значення для подальшого розвитку феодальних відносин, зміцнення єдності держави, підйому культури, розширення культурних та політичних зв’язків Візантії з Київською Руссю та іншими європейськими країнами.

З запровадженням християнства на території Київської Русі почалося інтенсивне будівництво кам’яних християнських храмів. До їхнього створення залучалися найкращі будівельники та художники свого часу, а також використовувалися художні та технічні досягнення епохи. Храми прикрашали настінними розписами, через що ті з часом стали справжніми витворами мистецтва. У той самий час із будівництвом кам’яного храму вирішувалися важливі містобудівні завдання.

Під час побудови першої кам’яної церкви у центрі Києва, а саме Десятинної – князь Володимир Святославич значно збільшив та зміцнив територію міста. За часів сина Володимира – Ярослава Мудрого у Києві розпочалося велике будівництво. Територія була розширена більш ніж у вісім разів та обнесена новими оборонними валами. В цей же період збудовано митрополичний храм – собор Софія Київська, який став головною монументальною будовою міста.

Подальша історія і звідки походить назва собору

Назва собору “Софіївський” походить від грецького слово “софія”, що в перекладі означає “мудрість”. У вчених колах вважається, що таким чином Святослав вирішив позначити те, що храм присвячений мудрості християнського вчення, а сам собор, за задумом, мав утверджувати християнство на Київській Русі. Побудований як головний митрополичий храм на Русі, собор Софія Київська був у давнину громадським та культурним центром держави. Тут відбувалися церемонії коронації на київський престол, прийоми іноземних послів, біля стін Софіївського собору збиралося київське віче, при соборі велося літописання та була створена Ярославом Мудрим перша відома на території всієї Київської Русі бібліотека.

У XI столітті тогочасні літописці оцінювали собор Софія Київська як найбільший витвір мистецтва. Перший митрополит Іларіон, видатний публіцист свого часу говорив, що церква дивовижна для всіх країн навколо Київської Русі.

До того, навіть під час одного з найважчих періодів в історії стародавнього Києва – захоплення міста ордою хана Батия у 1240 році – Софійський собор, незважаючи на те, що більшість архітектурних споруд було перетворено на руїни, вцілів. Однак, пограбований і спустошений, собор Святої Софії втратив колишню красу і велич, хоча залишився головним міським храмом, що працював. Протягом XIV-XV століть киянам доводилося боротися проти литовських і польських феодалів, а також проти кримських татар, які щоразу спустошували місто грабіжницькими набігами. У 1416 році Київ пограбував і спалив хан Едигей, а в 1482 році Менґлі-Гірей.

Архітектурна пишнота храму Софії Київської

Початковий проєкт храму Софії Київської відрізнявся від того, що багато киян можуть побачити сьогодні. 13 куполів були розташовані пірамідою: малі куполи тяглися до головного, і розташовувалися своєрідними ярусами.

З середини XIII століття будівля поступово занепадає. Однак завдяки старанням гетьмана Мазепи розпочалася масштабна реконструкція та розбудова перлини української архітектури. Після проведення робіт церква набула рис характерних для свого часу, а саме бароко.

У давнину Софіївський собор не тинькували. Але приблизно на початку XVIII століття стіни стали білими. Напівсферичні бані були замінені на грушоподібні. По периметру були піднесені стовпи-контрфорси. Центру надкупольного простору надано форму хреста.

У західній галереї пам’ятника архітектури знаходяться гвинтові сходи, якими князь зі своєю свитою піднімалися на хори, де вони перебували на богослужінні, а також проводили державні церемонії.

Набагато краще в соборі з інтер’єром, адже він зберігся ще з часів будівництва, за винятком західної його частини. Довгі 12 хрещатих стовпів поділяють храм на п’ять частин. З півночі, заходу та півдня відгалуження надкупольного просторового хреста замикали двоярусні трипролітні арки, які спиралися на восьмигранні пілони внизу та бічні вгорі.

Мозаїка прикрашає головний вівтар та купол собору, а фрески, своєю чергою, решту площини в інтер’єрі. З мозаїк найкраще збереглася в центральному куполі напівфігура Христа в медальйоні і одна з чотирьох фігур архангелів, що оточували медальйон. З чотирьох євангелістів краще зберігалося зображення святого Марка. На пружних арках зафіксовано п’ятнадцять медальйонів із зображеннями севастійських мучеників.

Собор Софії Київської у світовій культурі

Софійський собор у Києві та розташовані неподалік монастирські будівлі ”Києво-Печерська лавра” були внесені до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 12 грудня 1990 року. Рішення ухвалила 14 сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО у Банфі, Канада.

Внесення до списку підтвердило цінність пам’ятника як світової культурної, так й історичної спадщини. Окрім будівлі собору під охороною ЮНЕСКО опинилися дзвіниця, південна в’їзна вежа, бурса, будинок митрополита, хлібна, трапезна та ворота Заборовського. Саме з того часу храм заборонено передавати будь-якій релігійній організації, а також здійснювати богослужіння. Винятком є лише 24 серпня – День Незалежності України.

Об’єкт всесвітньої спадщини № 527 став першим від України у списку ЮНЕСКО. Вже згодом як частина Лаври, туди увійшла церква Спаса на Берестові, а у 1998 році історичний центр Львова.

А у липні 2019 року сесія комітетів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ухвалила рішення про нове написання англійською мовою собору Софії Київської. Тепер замість “Kiev” необхідно писати “Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pecher”. Саме тому собор Софії Київської важливий не тільки для українців, але й для всього світу. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.