В період минулої епохи кияни витрачали на житло меншу частину своїх доходів, а через будівельний бум купити квартиру міг практично кожен. В основному її облаштовували великою кількістю вінтажних предметів, тому інтер’єр мав аристократичний зовнішній вигляд. Більше на kyiv-future.
Будівництво житлових будинків
Починаючи з 1800-1900 року в столиці відбувалось активне будівництво багатоповерхових будинків, а саме: 3,4, 5 та 6-поверхових. Нещодавно збудовані будівлі були через деякий час повністю заселені, а порожніх квартир середніх розмірів не залишалося.
У центральних районах міста переважно будували високі кам’яні будинки, а на околицях були дерев’яні 1-2 поверхові будівлі. На той час їх вдавалося легше й швидше вибрати, ніж зараз. Купити або орендувати житло можна було через оголошення в газетах чи на вулицях.
В основному квартири були просторими, мали високі стелі та стандартне планування без будь-яких перегородок або комор. Найпопулярнішими були 1-2 кімнатні квартири з широкими вікнами та балконами з видом на визначні пам’ятки Києва.
В яких умовах жили кияни?
У зв’язку з тим, що люди мали різний рівень доходу, не всі могли жити в квартирах з повним комфортом. Робітники та приїжджі могли хіба що орендувати місце в 1 кімнаті з такими ж мешканцями. Крім основної кімнати у їхньому розпорядженні також був санвузол та кухня зі звичайним ремонтом без жодних надмірностей.
А ось представники середнього та вищого класу могли дозволити собі купувати окремі квартири з усіма зручностями: каміном, телевізором, антикварними меблями. Деякі з них вимагали обов’язкову наявність у квартирі прислуги та підйомника для переміщення об’ємних предметів. У київських багатоквартирних будинках у XIX – XX століттях використовувалися підйомники фірми «Otis».
У таких квартирах інтер’єр найчастіше був у класичному стилі. Особлива увага приділялася предметам декору. На той час було модно ставити на полиці шкатулки, фоторамки з різними зображеннями, торшери, підсвічники — все, що надавало навколишньому простору вишуканий вигляд.
На стелі часто вішали вінтажні люстри оригінальної форми. Для створення навколо затишної атмосфери у квартирах ставили маленькі столики та стільці з м’якими сидіннями. Обов’язковою прикрасою кожної кімнати був килим на підлозі або стіні, а також комод з унікальним дизайном, куди можна було скласти багато різних речей. А на стіни було модно вішати картини с пейзажами міста.
Чим більше у квартирах було дорогих чи вінтажних предметів, тим красивішим вважався інтер’єр. На той час кияни ще не знали про поняття «мінімалізм» чи «грамотне споживання», тому облаштовували свої будинки величезною кількістю домашніх атрибутів. Це було показником достатку та високого соціального статусу. Вони часто скуповували меблі та об’єкти декору на київських барахолках та ринках, де ціни на товари були значно меншими. Також у XIX-XX столітті цінувалося колекціонування речей та наявність великої кількості фотографій на стінах та столах. Через це їх можна було побачити у більшості квартир представників середнього та вищого класу.
