Для більшості з нас, дитинство – найбезтурботніший і найщасливіший період. Однак мало хто замислювався, що саме в ранні роки нашого життя відбуваються головні метаморфози – ріст і формування тіла, інтенсивний розвиток психічних процесів: сприймання, пам’яті, мислення, мовлення, уяви. Збалансоване і взаємозумовлене визрівання останніх забезпечує розвиток інтелекту. Тому, чи варто говорити про те, що дитинство – це період великих можливостей в сенсі інтелектуального розвитку, адже саме в дитинстві мозок найбільш пластичний, а, отже, сприйнятливий до зовнішніх впливів.
Скориставшись цим, можна виховати здібну і навіть геніальну дитину, яка, у свою чергу, з часом стане успішним дорослим – блискучим фахівцем у якій-небудь справі, або просто людиною, яка легко вирішує як теоретичні, так і життєві завдання.
Вчені давно довели, що щастя і успіх у житті забезпечується саме високорозвиненим інтелектом. Однак, необхідно відразу внести термінологічну ясність. Інтелект – це не означає багато знати і вчити на пам’ять складні формули, механічно запам’ятовувати ланцюжки хімічних сполук і т.д. Інтелект передбачає наявність уміння мислити.
Мова зовсім не йде про дресуру бажаних якостей. Вивчення іноземних мов, ментальна математика, конструювання – ось основні способи розвитку неабияких інтелектуальних здібностей, які наблизять вашу дитину до когорти геніїв. Річ у тім, що дані заняття мають у своїй основі не тільки алгоритмічне запам’ятовування, на якому побудоване класичне навчання, а й вчать мислити, раз за разом вирішуючи учбові завдання.
Народна мудрість говорить: “Важко в навчанні, легко в бою”. Дійсно, важливо розуміти, що не все може даватися просто. Проблемою багатьох батьків є невміння розуміти природу дитячих помилок. Якщо дитина зазнає невдачі у досягненні чого-небудь, в тому числі і в навчанні, ні в якому разі не варто підливати масла у вогонь горезвісними батьківськими претензіями та навішуванням ярликів: «бездарність», «телепень», «дурний».
Керуючись благими намірами у вихованні свого чада, батьки «вирощують» у дитини комплекс, який надалі стане суттєвою перешкодою на шляху до життєвого успіху. До речі, пасивність, переконаність у своїй нікчемності, невпевненість у собі – часто є наслідком негативного впливу значущих дорослих. А тому, поясніть дитині, що невдача – це можливість для зростання і самовдосконалення, а не привід втрачати віру в себе. Невдача повинна нагадувати про необхідність зробити більше, бути стараннішим, щоб, згодом, стати кращим.
