На заході Києва розташувалась місцевість під назвою Борщагівка. Приїхавши сюди, ви потрапите у столичний район, поруч із яким розташовані ще дві Борщагівки – місцеві села. Розповідаємо, скільки всього у Києві налічується Борщагівок та як вони сформувались. Далі на kyiv-future.
Борщ чи борщівка: секрет назви поселень
Тим, хто почув слово «Борщагівка», першим на думку спадає борщ, як підґрунтя до такої назви. Звісно, наша українська відома страва асоціюється з Україною та Києвом. Окрім того, хутори, що в давнину розташовувались у цій місцевості, постачали сусідньому монастирю продукти харчування. Не дивно, що така назва здається цілком обґрунтованою.
Проте, існує й інша версія, а саме – походження назв селищ від річки. Вона починалась поблизу Теремків й протікала крізь село Желань. Окрім однойменної назви з селом, як це зазвичай траплялось, річка Желань була відома також і як Борщагівка завдяки рослині борщівка, що вкривала її береги.
Згодом навколо річища з’явились хутори. Кожен із них отримав назву відповідно до монастиря, якому належав, а саме: Михайлівський, Микільський, Братський, Софійський та Петропавлівський. На місці маленьких хуторів поступово зросли села.
На початку ХХ століття місцеве населення складало понад 6000 жителів і продовжувало зростати. У 1970-х роках Михайлівську, Микільську та Братську Борщагівки приєднали до Києва. Села Софіївська та Петропавлівська Борщагівки залишались у складі Бучанського району Київської області, хоча фактично є невіддільними столичними передмістями.
Цікаві факти з історії київських Борщагівок
Михайлівська Борщагівка є першим поселенням із Борщагівок, про яке є історичні згадки. Вони датовані початком ХІІ століття, коли цей хутір було подаровано Михайлівському Золотоверхому монастирю. Упродовж подальшої історії хутір залишався монастирським маєтком.
Наприкінці XVII століття він з невідомих причин знелюднів. Пізніше мешканці повернулись сюди й розвиток села продовжився.
Місцевий Микільський монастир одержав частину земель Борщагівки від великого литовського князя Олександра наприкінці XV століття. Проте, інформація щодо заселення даної території з’являється в історичних джерелах на три століття пізніше.
Відома історія Братської Борщагівки сягає 1633 року. Саме тоді вона була передана у володіння однойменному монастирю. Заселявся хутір поступово. Сюди приїжджали відпочивати ченці та студенти Київської духовної академії. Окрім того, село було також відомо під назвою Болгари, адже тут довгий час жили переселенці із Болгарії.
У XVIII столітті тут побудували храм Живоносного джерела Пресвятої Богородиці з дзвіницею. У ньому перебувала чудотворна ікона Божої матері. До нашого часу храм не зберігся.
Наприкінці XVI століття земельні ділянки у цій місцевості одержав також і Софійський монастир. Село, яке виросло з хутора, називалось просто Борщагівкою й тривалий час залишалось малозаселеним.
Щодо Петропавлівської Борщагівки, то її землі Софійський монастир подарував Петропавлівському домініканському монастирю у XVII столітті. Хутір почав поступово заселятись. В ньому збудували церкву.
Таким чином, коли монастирям передавали у володіння землі сучасних Борщагівок вони були переважно безлюдними. За однією з можливих версій, місцеві селища були знищені під час татаро-монгольської навали. На їх місці виросли ліси. Проте, люди повернулись сюди й відтоді життя тут триває та вирує.
