Байкове кладовище — це одне з наймасштабніших кладовищ України, що розташоване у Голосіївському районі міста Києва. З 2001 року це місце визнано національною памʼяткою історії. Тут поховані відомі особистості: поети, співаки, науковці, політики та ін. Це найготичніше, найатмосферніше та наймістичніше місце Києва, де збереглися давні склепи, мавзолеї та гробівці. Далі на kyiv-future.
Склепи Байкового кладовища — це шедеври архітектури, збудовані у найрізноманітніших стилях найталановитішими зодчими свого часу. Вони приховують у собі безліч таємниць, до яких так і не змогли доторкнутися наші історики.
Історія створення Байкового кладовища
Землі, на яких утворилося Байкове кладовище, свого часу придбав Сергій Васильович Байков (1772 – 1848) — генерал-майор, учасник Наполеонівських війн та Російсько-турецької війни 1828 – 1829 років. Хоча генералу й вдалося придбати таку велику ділянку, але тоді це був не престижний район, околиця міста, майже смітник. Згодом купівля землі виявилася дуже вигідною інвестицією, і він продав її під поховання.
За указом Василя Левашова у 1833 році на цих землях відкрили кладовище для поховання лютеран, православних та римо-католиків. Проте невдовзі воно було відкрито для поховань й інших конфесій. Перша могила з’явилася на кладовищі у 1834 році. Спочатку кладовище називали Либідським, Дмитрівським, Новостороєвським, проте з часом закріпилася назва Байкове.
У 1841 році на території кладовища побудували деревʼяну церкву Димитрія Ростовського, яка простояла там аж до 1897 року. У 1884 – 1889 роках за кошти від продажу землі для поховань, на території кладовища побудували нову церкву Вознесіння Господнього, яку спорудив архітектор Володимир Ніколаєв.
У 1876 році територію цвинтаря розширили й поділили дорогою на Старе й Нове. Наприкінці ХІХ століття його обгородили цегляним парканом та проклали водогін. Також побудували чотири брами для в’їзду: стару, німецьку, польську та православну. Станом на 2021 рік площа кладовища сягала 74 га.
З 1968 року кладовище закрито для масових поховань.
Найвідвідуваніша могила Байкового кладовища
Однією з найвідвідуваніших ділянок цвинтаря є місце поховання сімʼї Косачів. Петро Косач купив цю ділянку тоді, коли у віці 34 років його син помер від шигельозу. Першим тут поховали Михайла Косача (1869 – 1903). Михайло був професором математики у Харківському університеті, засновником першої метеорологічної служби, письменником та перекладачем. Також він заснував літературний гурток “Плеяда”.
Через 10 років поруч Михайла поховали його сестру Лесю Косач, більш відому як Лесю Українку (1871 – 1913) — письменницю, культурну діячку та перекладачку. Тут також поховані їх батьки Петро Косач (1842 – 1909) — юрист, статський радник, меценат та його дружина Ольга Косач (1849 – 1930) — відома письменниця, що писала під псевдонімом Олена Пчілка.
Відомі люди, що знайшли вічний спокій на Байковому кладовищі
На Байковому кладовищі похований Володимир Караваєв (1811 – 1892) — хірург, офтальмолог, доктор медицини, заслужений ординарний професор, дійсний таємний радник, декан медичного факультету в університеті св. Володимира. Цікаво, що саме Караваєв був ініціатором безплатного лікування бідних верств населення. Саме він у 1847 році виконав найпершу операцію під наркозом у Києві та започаткував пластичну хірургію обличчя.
На центральній алеї Байкового кладовища можна знайти памʼятник Вячеславу Чорноволу (1937 – 1999) — ініціатору проголошення декларації про державний суверенітет України, який загинув у автокатастрофі за сумнівних та загадкових обставин. Поруч в нього покоїться дружина Атена Пашко (1931 – 2012).
Тут поховані й відомі мостобудівники Євгеній Патон (1870 – 1953) та його син Борис Патон (1918 – 2020), який продовжив справу батька після його смерті. Євген Оскарович був головним інженером мостобудування. Він викладав у КПІ в період з 1904 по 1938 роки. У 1934 році заснував у Києві інститут електрозварювання в Академії наук України й залишався там директором до самої смерті. Відомий тим, що побудував міст через Дніпро, який носить його прізвище. Міст відкрили у 1953 році, восени, та на жаль Євгеній не дожив до цього дня. Після смерті Євгенія Патона його син став директором інституту електрозварювання і працював там до кінця життя.
На землі Байкового кладовища також спочиває Олег Антонов (1906-1984). Він був авіаконструктором літаків Другої світової війни, або ж як його називали “батьком транспортної авіації”. В конструкторському бюро, яке він очолював, був спроєктований Ан-22 “Антей”, який ознаменував новий крок у літакобудівництві. Він став першим у світі широкофюзеляжним літаком, який на момент створення не мав аналогів.
Тут похований і Микола Грушевський (1866 – 1934) — видатний політичний діяч, історик, очільник кафедри історії України у Львівському університеті, автор 10-томної “Історії України-Русі”, найбільшого та найповнішого зібрання історії України. Він був людиною, яка вперше науково обґрунтувала право українців на незалежність. Поруч нього похована дружина Марія Грушевська (1868 – 1948). Цікаво знати, що пам’ятник Грушевському виплавили з постаменту Миколи І, який раніше стояв навпроти червоного корпусу КНУ ім. Т. Г. Шевченка.
Також на Байковому кладовищі спочиває відомий український композитор та народний артист, автор багатьох пісень та саундтреків до художніх фільмів — Ігор Шамо (1925 – 1982). Він запамʼятався киянам завдяки своїй пісні “Як тебе не любити, Києве мій”.
Тут також поховані: Андрій Малишко, Павло Тичина, Володимир Сосюра, Максим Рильський, Леонід Каденюк, Богдан Ступка та багато інших.
Архітектура Байкового кладовища
На жаль, на Байковому кладовищі збереглося мало старовинних памʼяток, частина з них у занедбаному стані. Проте тут часто проходять екскурсії, а значить ще є на що подивитися.
Єдиний склеп який зберігся на центральній алеї у ХХІ столітті належав родині Косоногових. Попри занедбаний стан збереглася табличка, яка повідомляє, що в цьому склепі покояться: академік Йосип Косоногов (1866 – 1922), його дружина Марія Косоногова (1878 – 1912) та син Йосип Косоногов (1909 – 1926).
Академік Косоногов здійснив значні відкриття у галузі хімії під час Першої світової війни, коли почали застосовувати отруйні гази, безбарвну підступну зброю. Йосипу вдалося створити аналізатор, який допомагав виявляти ці гази.
Також на Байковому кладовищі збереглося кілька склепів, які створив архітектор Владислав Городецький у своїй витонченій готичній манері. Найвідоміші його роботи: Караїмська кенаса на Ярославовому Валу, костел св. Миколая по вулиці Велика Васильківська, художній музей на вулиці Грушевського, а також Будинок з химерами у якому Городецький проживав певний час. Після Жовтневої революції він поїхав за кордон, спочатку до Польщі, потім в Тегеран. Там він став популярним архітектором, тому залишився в Тегерані до самої смерті.
На Байковому кладовищі споруджено один з найромантичніших памʼятників України, тут поховано дружину одного з олігархів. Й ніби всі знають, хто покоїться під ним, але ніхто не каже. Це найдорожчий памʼятник цвинтаря, виготовлений з італійського білого мармуру. Певно олігарх дуже любив свою дружину, але так і не зміг подарувати їй всю свою любов.
