Субота, 18 Травня, 2024

Будинок із химерами Владислава Городецького

Будинок із химерами, споруджений за проєктом Владислава Городецького в стилі модерн у 20 столітті, є залізобетонною будівлею, яку прикрашено скульптурами за власними нарисами Владислава Городецького. Виконання ескізів було доручено компаньйонові Городецького — міланському скульптору Еліо Сале. Будинок із химерами є важливою архітектурною спорудою неоготичного стилю Києва. У цій статті ми розповімо: Хто такий Владислав Городецький, як будувався будинок та розглянемо легенди та цікаві факти про будинок і його власника. Далі на kyiv-future.

Хто такий Владислав Городецький?

Владислав Городецький (повне ім’я: Лешко Дезидерій Владислав Городецький) — найвідоміший київський архітектор кінця дев’ятнадцятого початку двадцятого століття, народився в селі Шолудьки, Брацлавський повіт, Російська імперія (нині Немирівський район, Вінницька область, Україна) 23 травня 1863 року в сім’ї польських шляхтичів.

У 27 років Владислав Городецький закінчив Петербурзьку Імператорську Академію мистецтв і переїхав до Києва. Він миттєво розпочав виконувати різноманітні замовлення, зокрема, каплиці (на Байковому кладовищі), навчальні заклади (гімназії в Черкасах та Умані), лікарні (в Мошнах), прибуткові будинки, промислові підприємства (Південний машинобудівний завод, нині Ленінська кузня) й інші об’єкти. Городецький проявив себе талановитим і працьовитим архітектором, а його успішна діяльність під час будівельного буму в останній десятирічці 19 століття дала змогу йому стати заможним і визначальним акціонером великого цементного заводу “Фор”.

Владиславу Городецькому було доручено добудувати Міський музей історії та антикваріату (нині ця будівля є Національним художнім музеєм України). Під час декоративного оздоблення фасаду, Городецький познайомився з італійським скульптором Еліо Сале. Після завершення будівництва музею, Владислав Городецький вважався найуспішнішим київським архітектором. У перших роках 20 століття в Києві розпочалася будівельна криза, і саме в цей період Городецький працював над двома проєктами: Миколаївським костелом та Караїмською кенасою. Криза була серйозною, оскільки Київ був перенаселений прибутковими будинками, а пропозиція перевищувала попит, але Городецького така ситуація не лякала, і він вирішив звести власний прибутковий будинок.

Будівництво

На початку двадцятого століття декоративний стиль арт-нуво не був поширений в Україні, але саме в цьому стилі архітектор вирішив побудувати будинок. В 1901 році Владислав Городецький придбав 1 550 м² землі в кредит та розпочав будівництво, через те, що місце для забудови мало надто крутий схил було прийнято рішення вбити близько п’ятдесят бетонних паль на глибину 5 метрів та для більшої безпеки зверху палі було покладено бетонні “подушки”.

У 1902-му Городецький планував закінчити будівництво, але архітектор вирішив додати до первісного задуму безліч бетонних скульптур, щоб заохотити орендарів до зйому квартир, саме через це рішення ми можемо спостерігати за бетонними витворами мистецтва, які виконав Еліо Саля за ескізами Городецького.

Інтер’єри будинку вражають своєю розкішшю та деталями. Художні розписи, мармурові деталі, ліпний декор, дерев’яне різьблення та інкрустація — усе це створює неперевершену атмосферу розкоші та мистецтва. Особливу цінність надають інтер’єру каміни відомої німецької фірми Мейсона. Інтер’єр також прикрашають гвинтові сходи та вітражі на мисливські теми, створені майстрами мистецького ремесла. На стінах будинку ви побачите розкішну ліпнину, що оформлює сходові марші та прикрашена фігурами путті з луками і стрілами. Балясини прикрашені пташиними лапами, а стеля вражає фризами з екзотичних рослин і фруктів, посеред яких скульптурні зображення черепів оленя та лося. Скульптурні роботи вражають своєю майстерністю. Найвидатніші митці виконали кам’яні роботи, додавши всьому інтер’єру неперевершену грандіозність. Поміж скульптур виділяється величезний спрут, здавалося б, створений із найдрібніших морських мушель та морських зірочок, але насправді виконаний із гіпсу, покритого шаром перламутру. Не менш дивовижним є плафони, що розфарбовують приміщення. Гірлянди з фруктів і галузок винограду, ананаси, листя, квітки соняшника та морська тематика — усе це додає унікальний шарм і розкіш до інтер’єрів. Будинок вражає не лише загальним виглядом, але й деталями. Майолікові кахлі, які прикрашають усі приміщення, створюють непередавану атмосферу. Плафони прикрашені гірляндами фруктів та гілок винограду. 1903 рік відзначився завершенням усіх робіт, крім оздоблення парадних сходів, у надзвичайно важливому будинку, що став справжньою перлиною архітектури. У 1904 році відбулося заселення цієї майстерні архітектури її мешканцями.

Власник будинку власноруч обрав для себе квартиру № 3, площею 380 м², яка мала вихід на вулицю Банківську. Інші шість квартир він здавав в оренду. Під вестибюлем господар організував свою майстерню. Оренда цих квартир була досить дорогою, оскільки становила 3 500 карбованців на рік. Крім того, кожній родині надавалося персональне підвальне приміщення для вина, склад для дров, стайня, сарай для екіпажу, кімнатка для кучера й навіть корівник. Мешканці цього розкішного будинку мали можливість насолоджуватися молоком від власних корів, яких вони утримували. З видатних орендарів цього будинку був Всеволод Голубович, який обіймав посаду прем’єр-міністра Української Народної Республіки.

Легенди та цікаві факти

Будинок із химерами — це архітектурний шедевр, який став легендою Києва. Про нього ходить безліч міфів та оповідань, які додають йому неймовірну ауру та таємничість. Спробуємо відокремити факти від міфів та розглянути, що справжнього, а що — придуманого в цих історіях.

Одні з легенд стверджують, що скульптури морських фігур, які прикрашають фасад будинку, є втіленням пам’яті про дочку архітектора, яка, за легендою, потонула. Однак ця історія, виявляється, міфом оскільки донька Владислава Городецького, Олена, жила щасливо та довго.

У другій легенді йдеться, що Владислав Городецький, відомий своїм авантюризмом, почав будувати будинок на схилі пагорба через спір, правда це чи міф невідомо.

Також Владислав Городецького був мисливцем, в 1911 році він вирушив на полювання до Африки, яке дуже виснажило його бюджет, через це в 1912 році “Будинок із химерами” було закладено, в 1913 році його продали Товариству бурякоцукрового рафінадного заводу. У 1916 році новим власником будівлі став купець Самуїл Німець, ну а в радянські часи відбулася націоналізація шедевра Городецького й Саля.

У радянський період будинок Городецького використовувався для різних цілей: штаб військово-трудової дружини, житло, ветеринарне управління і поліклініку. У 30-ті роки жителі Києва вважала цей будинок колишнім житлом відставного адмірала, а в 90-ті роках тут був музей «Шедеври мистецтва України».

Також є думка, що перед тим, як покинути будинок, Городецький наклав на нього прокляття. Нібито всі мешканці особняка будуть нещасливі, і лише нащадки Городецького зможуть безперешкодно уживатися з химерами. Прихильники цієї версії вказують на те, що контори, які мали тут приміщеннями або орендували їх, банкрутували — їхні фонди таємничо зникали, організації розформовувалися.

Сучасність 

За часів незалежності будівля спочатку належала Міністерству охорони здоров’я України. У 1998 році було розроблено проєкт реконструкції «Будинку із химерами». З плином часу будинок розколовся навпіл — ширина тріщини становила 40 см, за сто років половина палі втратили свою опорну функцію, інша половина була на звичайному стрічковому фундаменту.

Під час реставрації під капітальними стінами забили нові палі на глибину 21 м. Повністю замінили шість перекриттів. Стелі з густою ліпкою перекріпили на металеві балки. Вирівняли перекошені каміни. 560 м² покрівлі замінили на мідну, відреставрували перекриття на горищі. Замінили всі ліфти. Відновлення інтер’єрів здійснювали за старими кресленнями, що збереглися. Після капітального ремонту, вартістю 166 млн грн, замість кошторисних 104,063 млн грн, який тривав до 2004 року, після капітальної реставрації три поверхи (третій, четвертий та п’ятий) переобладнали приміщення будинку обладнали для проведення різних заходів за участі Президента України, а також облаштували кабінети працівників Департаменту з питань державного протоколу та церемоніалу Адміністрації (тепер — Офісу) Президента України.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.