Кожного ранку ми прокидаємося під настирливі, дратівливі звуки будильника і розбігаємось, як мурашки, хто куди: хто на роботу, хто в інститут, хто в школу. Все своє життя людина звіряє за годинником, старається все робити точно і, найголовніше, вчасно. Далі на kyiv-future.
Час – це невіддільна частина нашого життя. Основним атрибутом часу є годинник. Годинник вдома на стіні, годинник на руці, годинник в мобільному телефоні або ж величезні годинники, які є справжніми символами міста. У цій статті ми розглянемо найвідоміші годинники столиці України.
Куранти Києво-Печерської лаври
Куранти не мають циферблата, але кожні 15 хвилин над Печерськими схилами розносяться улюблені киянами популярні мелодії. Перший годинниковий механізм було встановлено на четвертому ярусі дзвіниці в 1744 році, з того часу його міняли чотири рази. Розповідають, що майстер, який виготовив перший лаврський годинник ще за часів цариці Єлизавети, одержав у як “гонорар” пів пуда борошна, мішок ячменю, мішок пшениці й кілька рублів грошей. Понад сто років відлічував час годинник, змайстрований у майстерні Івана Кулібіна. Чинний механізм, що важить 4,5 тонни, установлений в 1903–1904 роках і виготовлений за зразком курантів Московського Кремля.
Дзвіниця Михайлівського монастиря (Михайлівська площа)
На історичній Михайлівській дзвіниці, яка була знищена в 1930 році ніколи не було циферблатів зі стрілками. Тут було встановлено куранти, як у Лаврі. Чомусь вони часто ламалися. І вже в “Описі Києва” М. Закревського (1868 рік) відзначено, що цей годинник “зіпсувався й пішов у забуття”. Під час відтворення дзвіниці, у березні 1998 року, було вирішено не тільки відродити годинник, але й обладнати його циферблатом.
У тому ж році в Австрії замовили годинниковий механізм з електронним пристроєм для виконання дзвонових мелодій. Тепер з Михайлівської дзвіниці регулярно звучать передзвони з національними мотивами. При цьому перелік мелодій та їхня тривалість викликали свого часу бурхливі дебати в міській раді. Депутати визнали гідними, зокрема, “Пісню про Київ”, “Червону калину” і молитву Андрія з опери “Запорожець за Дунаєм”. Що й було затверджено у вересні 1998 року рішенням під назвою “Про мелодії для курантів Михайлівського Золотоверхого монастиря”.
Годинник на фасаді Бесарабського ринку
Даний годинник було відкритого в 1912 році. За часів незалежності механізм модернізували, зокрема замінили циферблат, де зобразили рекламу “Мінолти” – чотири фірмові білі смуги на блакитному тлі.
Годинник при Києво-Могилянській академії
Оригінальним нагадуванням про архаїчний спосіб вимірювання часу залишається сонячний годинник на території Києво-Могилянської академії. У 1780-х роках створив його тодішній викладач Києво-Могилянської академії П’єр Брульон. Він приїхав у Київ як приватний учитель французької мови, але виявився сильним математиком і топографом. За його ж розрахунками виготовили й сонячні годинники на ротонді фонтана “Самсон” на Контрактовій площі (їх можна побачити на відтвореній споруді ротонди).
На жаль, навіть у Музеї історії Києва про П’єра Брульона майже нічого не відомо. Був такий – та й усе. Мовчать про історію створення цих годинників довідники й енциклопедії.
Лише студенти академії жартують: “Пан Брульон створив годинник, щоб не забути поїсти бульйон”.
Годинник Свято-Троїцького (Іонинського) монастиря
У народі популярна легенда про те, що цей механізм якимось чином пов’язаний з Оноре де Бальзаком, який нібито привіз годинник з Парижа, щоб подарувати Евеліні Ганській. Навіщо був потрібний такий громіздкий подарунок (гирі тримаються на десятиметрових тросах, тому під годинником для них спеціально вирили шахту), легенда замовчує. Монахи, що раз на тиждень заводять механізм, своєю чергою запевняють, що годинник замовив сам преподобний Іона – засновник тутешньої оселі. Хай там що, але, судячи з клейма, годинник дійсно виготовили в Парижі в 1858 році. Так що його вік перевалив за 150.
Історики ж більше схиляються до версії, що годинник планувалося розмістити на дзвіниці, проєкт якої розробив архітектор Ніколаєв, і яка повинна була стати найвищою спорудою Києва того часу, на тринадцять метрів вище Лаврської дзвіниці. Городяни були настільки впевнені в тому, що дзвіниця буде споруджена, що навіть малювали її на листівках із зображеннями Іонинської оселі. На жаль, не так сталося, як гадалося. До 1917 року побудували тільки перший ярус. Потім його розібрали, а цегла пішла на будівництво сільгоспакадемії.
Годинник на Майдані Незалежності
Годинник сконструювали архітектори Олександр Малиновський і Олександр Комаровський в 1980 році. Вони планували, щоб електронне табло транслювало повідомлення про події, що відбуваються в Києві й країні.
У підсумку, в 1981 році на даху Будинку профспілок з’явився великий годинник, який по черзі показував час, дату і температуру повітря. Погодьтеся, дуже зручно, особливо, якщо врахувати, що на той момент про Інтернет майже ніхто в СРСР не чув.
Втім, це далеко не всі “таланти” годинника Києва на Майдані. Куранти вміють виконувати гімн Києва “Як тебе не любити, Києве мій”, а також “підробляють” рекламою, яка стала з’являтися все частіше. Так що багатьом жителям подовгу доводилося стояти, задерши голову і чекати, коли він покаже час.
Кожен з чотирьох екранів, які перебувають на висоті 57 метрів, складався з майже 5 тисяч ламп потужністю 40 ватів. Розмір дозволяв дізнатися точний час з кілометрової відстані.
Ходили чутки, що годинник створили для першого секретаря ЦК КП УРСР Володимира Васильовича Щербицького, щоб він міг з вікна власного кабінету звіряти час на наручному годиннику. Втім, це лише міф. Він довгий час був пам’яткою столиці, хоч і не вигравав по красі, бо спочатку мав вигляд стилізований і досить сокирний. З кожним наступним поколінням годинник отримував різні прізвиська, з яких найвідоміші “київський Біг-Бен” і “член профспілок”.
За 30 років експлуатації обладнання зносилися. Запас лампочок підійшов до кінця, світлофільтри помутніли і їх поміняли. До обіду на яскравому ранковому сонці табло неможливо було прочитати, тому годинник стали запускати з 15:00. До того ж на порядок подорожчала електроенергія, експлуатація такого енергомісткого обладнання влітала в копієчку.
У 2011 році міська адміністрація за допомогою компанії “ЕКТА” вирішила осучаснити годинник, знявши його і встановивши повноцінне мультимедійний табло зі світлодіодами. Але у 2014 році під час пожежі Революції гідності велика частина будівлі згоріла разом з історичним “Біг-Беном”.
Відновлення велося протягом трьох років і нарешті реконструкція підійшла до кінця. На висоті 57 метрів в Будинку профспілок встановили новий відеоекран LVM загальною площею 143,32 метра квадратних.
Годинник біля “Укртелекому”
Будинок “Укртелекому” було побудовано в 1910–1911 роках для одного з банків, а в 1953 році, коли тут знаходився Центральний телеграф, надбудовано ще одним поверхом. У ході реконструкції на його фасаді з’явився незвичайний годинник. Він показує точний час не тільки в Києві, але й у найбільших містах світу. Аналогічний пристрій тоді ж, у 1950-х роках, було встановлено в самому центрі міста, на фасаді Головпоштамту.
