Близько 50 років тому кияни почали вперше робити покупки в супермаркетах під назвою «Універсами». Вибір товарів на полицях та візит на каси став для них звичною справою, незважаючи на відсутність багатьох зручностей, які є зараз. Як починався розвиток мереж радянських великих магазинів у столиці і чим він запам’ятався киянам у 90-ті роки пропонуємо дізнатися далі. Більше на сайті kyiv-future.com.ua.
Особливості фасадів радянських супермаркетів
У 1900 року всі торгові будинки, де продавалися продовольчі товари, були дуже схожі між собою. Вони мали велику кількість прозорих вікон з усіх боків та просторі приміщення з торговими стелажами. Цікаво, що для привернення уваги відвідувачів на вікна спеціально вішали малюнки у вигляді різних продуктів, наприклад масла та молока у пакетах, або овочів. Це робилося так: художники вирізали з картону трафарети, а потім наклеювали їх на скло і наносили зверху фарбу.
Також на вікна були приклеєні датчики сигналізації, виготовлені з прозорої пластмаси. А на дверях магазину висіли металеві блоки світлошумової сигналізації, які досі іноді можна побачити на деяких старовинних будинках.
Перші столичні «Універсами» з’явилися на Микільській Борщагівці, а також на Оболоні та на Печерську. Потім уже через кілька років їх кількість поступово збільшувалася у різних районах, щоб киянам було зручно здійснювати покупки за місцем проживання.
Умови обслуговування відвідувачів в радянських супермаркетах
Кожен універмаг, як правило, мав 2-3 поверхи. На першому поверсі були продуктовий та лікеро-горілчаний відділи, а на другому — канцтовари, парфумерія, іграшки та інші товари. Всі вони знаходилися в залізних сітках та на дерев’яних полицях, відмічених спеціальними табличками: кондитерські вироби, м’ясо, риба…
Відвідувачі універмагів могли брати кошики, куди клали всі необхідні товари, а потім викладали їх на конвеєри кас. Їх обслуговували касири. Вони були одягнені в уніформу із закругленими комірами та пластмасовими бейджиками.
Кожен товар мав унікальний номер. Його вручну вводили касири, сидячи за касовими апаратами. Після оплати товарів покупці клали порожні кошики на касовий транспортер, який доставляв їх у потрібне місце для повторного використання.
Ще однією унікальною особливістю київських універмагів був стіл замовлень. Кожен покупець міг підійти до нього та замовити будь-які товари з доставкою додому. Також зазвичай біля входу стояв кіоск із різними солодощами та випічкою, на які можна було витратити здачу.
У київських універмагах здебільшого продавали продукти у банках, пластикових коробках та пакетах. М’ясо та овочі розрізали на куски, після чого зважували на спеціальних вагах за бажанням покупців. Більшість продуктів були у контейнерах і холодильниках, у яких підтримувалася необхідна температура. Завдяки цьому вони залишалися свіжими довгий час. В радянський період товари продавали за середніми цінами. Якщо деякі з них закінчувалися в універмазі, тоді вартість покупки збільшувалась.
