На межі з містом Києвом знаходиться село Погреби. Населений пункт є досить популярним серед міського населення, яке тут відпочиває на водоймах, має земельні ділянки, будує собі будинки. Але в нього є ще одна цінність – археологічна. Далее на kyiv-future.com.ua.
“Броварські Помпеї”
Попри те, що лівий берег Києва потужно почав забудовуватися лише у другій половині 20 століття, а у 1980-х роках ще у більшості людей слово “Троєщина” не викликало жодних асоціацій, або було лише назвою села, в історії Погребів уже було закарбовано багато подій, пов’язаних із древнім Києвом. І це не дивно. Адже поряд знаходиться гирло Десни – місце, де вона впадає у Дніпро, а поряд з ним проходить шлях до Чернігова.
За переказами десь у цих місцях знаходилася заміська резиденція київських князів, а населення краю відчуло на собі страждання від князівської боротьби за право посісти Київський престол, у якій брав участь Юрій Довгорукий.
Звичайно ж, що й в долітописні часи ця територія була цікавою людям. Під час археологічних розкопок, у якій брали участь погребські школярі у кінці 1970-х років разом зі своїм учителем Іваном Григоровичем Марухненком, було знайдено багато цікавих побутових речей. Завдяки великій кількості експонатів різних епох, знайдених тоді, село Погреби називають “Броварськими Помпеями”. Багато цих пам’яток склали експозицію першого погребського краєзнавчого музею.
Головна знахідка – печатка
Багато цікавого було знайдено під час археологічних розкопок у селі Погреби. Та все ж найбільший інтерес викликає свинцева печатка, яку випадково знайшов житель села у себе вдома у районі Старого Села. Як було встановлено згодом, вона належала київському воїну Ратибору.
Літописи говорять, що ця людина була боярином київського князя та у столиці мала посаду тисяцького, що можна прирівняти до Міністра оборони. У світі відомо шість печаток Ратибора. Три печатки Корсунського періоду врядування Ратибора зберігаються у музеї міста Софії. Три печатки Переяславського періоду зберігаються в Ермітажі. І одна (сьома) знайдена у Погребах – вона належить до Київського періоду врядування Ратибора. Довгий час вона зберігалася у шкільному музеї села.
Науковці знаходять наступне пояснення того, як печатка опинилася у селі Погреби.
На картах дев’ятнадцятого століття неподалік Старого Села деякі дослідники вбачали обриси дитинця. Враховуючи стратегічне розташування села, ймовірно, що це було укріплення перед Києвом на шляху з Чернігова. Дехто у двадцятому столітті у нерівностях місцевого ландшафту вбачав залишки давнього тракту між двома містами. Тому київський тисяцький мав тримати значний загін вартових та митників на контрольному пункті. Він мав давати їм і писемні інструкції, рекомендації тощо. Мабуть, саме під час відвідування укріплення та підписання одного з таких документів Ратибор якимсь чином залишив цю печатку тут.
До речі, в цьому укріпленні також знаходилася в’язниця (кутузка). Тому, відповідно до досліджень краєзнавців, у південноруських билинах село згадується як Кутузове. Саме ж укріплення було збудоване з порубів (рубані або січені колоди). За однією з версій назва села Погреби є похідною від слова “поруби”. Однак, разом з тим у литовські часи на місці села знаходилися монастирські погреби. Це є підтвердженням другої версії походження назви населеного пункту.
Жителі села зберігають у своїй пам’яті ім’я Ратибора. Саме таку назву мала перша погребська громадська організація, зареєстрована 18 листопада 2003 року. До речі, співзасновником та секретарем цього об’єднання був Іван Григорович Марухненко. Та навіть після смерті краєзнавця у 2009 році молоде покоління підтримувало у пам’яті погребців ім’я Ратибора. У 2013 та 2014 роках місцевими активістами було проведено змагання з силового спорту workout, які мали назву “Богатирі Ратибора”.
